На Броварщині немає жодного населеного пункту, який би не згадувався без козаччини і козаків – як в документальних джерелах, так і в народних легендах і переказах. Козаки жили в Рудні, Плоскому, Калиті, Бобрику, Бервиці та інших селах. Бровари, Заворичі та Гоголів були центрами однойменних сотень, котрі входили відповідно до коївського, Остерського та Переяславського полків.
У Броварах і Заворичах сотні, як військові і територіальні одиниці, існували недовго. Броварська сотня (першим сотником її був Федір Ведмідь) згадується у складі Київського полку в 1649-1654 роках, Заворицька була створена, мабуть, дещо раніше. Сотенними містами у документах називаються також Гоголів (з 1667 року), Семиполки та Рожівка (згадуються у 1654 році). Але й за такий короткий строк козаки нашого краю уславили себе винятковою мужністю та хоробрістю. Заворицькі воїни брали участь у повстанні Северина Наливайка проти поляків у 1594-1596 роках, а козаки Броварської сотні – у відомому бою 21 липня 1649 року у складі військ київського полковника Станіслава-Михайла Кричевського під Лоєвим (Білорусь). Того дня козацькі полки, які гетьман Богдан Хмельницький направив на захист від поляків північно-західних українських земель, були розбиті польсько-литовським військом під командуванням Яна Радзивіла, де Броварська сотня і загинула.
Требухівські козаки з Бориспільської сотні Переяславського полку брали активну участь у гайдамацькому русі проти польської шляхти на Правобережній Україні в 30-40-х роках ХVІІІ століття.
Збереглися списки козаків, за прізвищами яких можна стверджувати, що до сотень Броварщини входили не лише українці, а й білоруси, поляки, литовці, латиші, представники тюркських народів.
Згадки про козацьку церкву в Броварах сягають середини ХVІІ століття. Вона була названа в ім’я Петра і Павла, про що свідчив напис на церковному дзвоні: “Року 1648 месяца октября сей дзвон до церкви Святих Петра и Павла подан от козаков Броварских…”.
Після смерті Богдана Хмельницького його справу – здобути незалежність Україні – продовжив гетьман Іван Виговський. Його ім’я тісно пов’язане з Броварщиною – в 1650 році до володінь родини Виговських перейшли Гоголів, Рожівка, Димерка, Русанів та інші населені пункти.
Влітку 1658 року козаки Івана Виговського напали на московський загін під містечком Гоголів і знищили його. Сталося це так. У серпні царський воєвода Григорій Ромодановський послав до Києва 100 драгунів, 100 “дітей боярських” і 10 донських козаків. Коли вони підійшли до Гоголева, їх зустріли озброєні місцеві козаки і усіх московітів “ограбили донага, и лошади, и ружья отняли”. До Києва зуміли втекти лише троє драгунів.
У січні 1659 року на допомогу Виговському прийшли іноземні загони, які були розміщені в Гоголеві, Борисполі і Баришівці. У Гоголеві, зокрема, знаходилось близько 1000 польських жовнірів, якими командували полковники Анджей Потоцький і Якуб Шенберк. Незабаром під Броварами відбувся бій цих загонів з московськими військами, які “ Потоцкого и Поляков, и Волох, и Сербов побили, рубали их 15 верст от Киева до Броваров, и за Бровары, а полковника Шенберка да с ним Поляков и Волох, и Сербов взяли живыми 40 человек, да бунчюк, и знамена, и литавры поимели ж…”
Отакою була наша козацька минувшина…