Однією з унікальних особливостей нашого краю є те, що він ще й нині багатий на ліси. Ростуть в них сосни, дуби, берези, липи, вільхи, клени. Про ліс понад Дніпром і Десною згадується в руському Іпатіївському літопису під 1098 рік, коли князі стояли у бору, готові воювати за київський престол. Дослідник Василь Ляскоронський у своїй «Історії Переяславської землі» писав про великі ліси, які «находятся в том низменном углу, который лежит между устьем реки Десны и Днепром», відзначаючи при цьому, що «здесь же находятся обширные болота и густые сплошные кустарники».
Величезний лісовий масив, серед якого стояло містечко Бровари, зображений на карті французького інженера Гійома Левассера де Боплана (17 століття). Це був сосновий бір. У відмінності від листяних гаїв, серед яких знаходилася «Світельна». Росли ліси біля Калити, Заворич, Опанасова, інших сіл. У нашій місцевості і донині побутують такі назви, як Дубова Роща та Хижняків Ліс біля Бобрика, Ланський ліс біля Богданівки, Борок у Бервиці, Ласкерчин, Мостиський і Крижанівський ліси біля Заворич, Ведмежий Борок під Літками, а також багато інших.
Століттям раніше подорожні з Європи відзначали у своїх нотатках, що біля Києва за Дніпром «ростуть дерева, які дають різноманітні плоди – горіхи, вишні та сливи (мабуть, іноземні мандрівники мали на увазі сади, у яких потопали українські містечка і села), а також дуби і буки, у дуплах яких водяться рої бджіл…Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах, що на них полюють тільки задля шкіри; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають у їжу. Дикі кози у такій кількості, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік».
Історична хроніка 17 століття доповнює сказане: «Зубр – звірина дика і сердита. Зверху шерсть зубра нагадує лева, він має велику довгу бороду. Його очі великі і вогнисті, поміж кінцями величезних ріг могли би уміститися три чоловіки».
Ліси Броварщини з давніх давен були осередком бортництва – промислу, яким займалися наші предки. Суть його полягала в тому, що у лісі шукали так зване «бортне дерево», з якого виготовляли потім вулики-дуплянки або видовбували великі дупла на деревах і розводили бджіл. У лісах люди збирали дикий хміль, а на випалених від дерев ділянках сіяли ячмінь і просо. Дерево використовували і для добування вугілля та поташу.
У 18 столітті у документах згадуються й літківські монастирські пущі, звані Боровицею. Нині це – Державна організація «Резиденція «Залісся», яка об’єднує заповідно-мисливські угіддя Державного управління справами у Броварському і Вишгородському районах Київської області і частково у Козелецькому районі Чернігівської області. Створена вона для прийняття офіційних делегацій іноземних держав та міжнародних організацій. Загальна її площа— 40 тисяч гектарів. Розділена вона на чотири лісництва: Заліське, Деснянське, Рожнянське і Літківське. Відоме це мисливське угіддя тим, що у ньому свого часу побували Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв, лідер кубинських комуністів Фідель Кастро, французький президент Шарль де Голль, очільник Югославії Йосип Броз Тіто, президент США Річард Ніксон і ще дуже багато інших поважних гостей.
Після 1861 року частина лісів нашого краю із монастирських володінь стали казенними (державними). Ними опікувався лісничий, який мав чин, що дорівнював полковнику в армії. Відомо, наприклад, що починаючи з 1909 року лісничим працював В.В.Арцимович, який вважався професіоналом своєї справи. Частина лісових угідь (близько 1900 десятин), до яких входили також болота і чагарники, належала броварським селянам. Лісовими наділами володіли і селяни інших містечок та сіл нашого краю.
Після того, як у 1870 році була побудована Південно-Західна залізниця, почалося інтенсивне вирубування лісів на Броварщині. Воно набуло таких загрозливих розмірів, що з кінця 90-х років 19 століття у Броварському лісництві було влаштовано спеціальний розсадник, де вирощували саджанці різних дерев. Він не лише забезпечував ними потреби лісництва, а й продавав юні деревця за межі повіту.
Знаменитий Броварський бір був згаданий і у поемі Тараса Шевченка «Варнак»: «Вже на світ займалось, вийшов я з ножем в халяві з Броварського лісу…». Є чимало фольклорних посилань на те, що він був прихистком розбійників, слава про яких розносилася далеко за межі краю. Дослідник Володимир Гузій наводить у своїй відомій книзі давню броварську легенду про дівчину, яка стала калиною при дорозі. Безсумнівно, коріння цього епічного твору сягає якщо не часів Київської Русі, то іще більш давнішої пори раннього слов’янства.
За нових часів, у 1920 році, комсомольці міста Києва збудували вузькоколійку, яка тяглася від того місця, де нині знаходиться птахофабрика «Київська» до лісового кварталу «Червона казарма» (приблизно у районі сучасного лісництва). Цією вузькоколійкою із Броварського лісу возили дрова для мешканців Києва і київських підприємств.