За фото у купальнику у соцмережах звільнили з роботи. Цю гучну історію «ФАКТИ» вперше розповіли у 2018 році. Те, що вихователька дитсадка «Дивосвіт» у селі Бугаївка Радивилівського району Рівненської області Віта Черешньовська виставила свої фото на пляжі у фейсбуці та інстаграмі, її начальниця назвала «аморальним вчинком». Саме з таким формулюванням Віту й звільнили. Коли про цю історію написали ЗМІ, Віту підтримали вчителі та вихователі з усієї країни, публікуючи у соцмережах свої фото у купальниках із гештегом #явчительімійвідпочинок.
Віта подала позов до суду. І ось нарешті, через шість років, Радивилівський райсуд визнав її звільнення незаконним і ухвалив виплатити виховательці понад 100 тисяч гривень компенсації за вимушений прогул та 20 тисяч гривень моральної шкоди.
«Перемога — це не один день, а у моєму випадку довгих 6 років боротьби через незаконне звільнення з посади вихователя. Не розповісти словами й не описати на папері всі ті емоції, весь той страх, все те хвилювання, яке я пережила за ці роки, весь той бруд, який лився на мене зі сторони, але дякую Богові за сили й людей, які були поруч. Такий довгий і важкий шлях заради правди, заради справедливості. Скільки рішень суду я пережила, скільки переплакала, а цього дня я чекала найбільше», — написала у фейсбуці Віта Черешньовська.
«Я подам на тебе заяву до поліції. Скажу їм, що в тебе… куплено дипломи»
Розповідаючи «ФАКТАМ» про те, що сталося, Віта Черешньовська зазначила, що насправді ця історія почалася не з фотографій, а з конфлікту. Конфлікт із завідувачкою дитсадка був не тільки у Віти, а й у більшості інших співробітників. Ці події розпочалися ще 2013 року.
— Ми зі співробітниками тоді написали колективну скаргу на завідувачку, — розповіла «ФАКТАМ» Віта Черешньовська. — Вона не вважала нас за людей. Могла образити, принизити. Казала: «Ви тут чорні люди й ні на що не маєте права». Набридло її ставлення до підлеглих, грубість. Зрештою ми написали колективну скаргу до місцевого управління освіти. Завідувачку ніхто не звільнив, але реакція була. Після цього вона попросила вибачення: мовляв, усе зрозуміла, такого більше не повториться. А потім почала звільняти всіх, хто ставив підписи під тією скаргою.
Тих, хто не погоджувався піти добровільно, звільняла за статтею. Двох співробітниць — нібито за крадіжку. Вони подали до суду та виграли. За рішенням суду їх мали відновити на роботі, але співробітниці вже самі не захотіли повертатися. Тоді, 2013 року, завідувачка заявила мені: «Пиши заяву. Ти тут не працюватимеш». Я не погодилася. «Навіщо тобі працювати? — сказала завідувачка. — Ти заміжня». Згодом перейшла до погроз. «Я подам на тебе заяву до поліції, — пригрозила. — Скажу їм, що в тебе… куплено дипломи». І вона таки подала заяву до поліції. Там провели перевірку, яка, звісно ж, довела, що всі мої документи є справжніми та я дійсно навчалася в університеті. Я тим часом пішла у декретну відпустку. Місце роботи завідувачка мала за мною зберегти.
Віта Черешньовська вийшла з декретної відпустки 10 жовтня 2017 року. Але розпочати роботу не встигла — того ж дня її звільнили.
— Мені дали документи про вихід на роботу, які я мала підписати. А потім… наказ про моє звільнення, — згадує Віта. — «Вас звільнено, — оголосила завідувачка. — За аморальну поведінку». Я спитала, в чому ж аморальність. Завідувачка не відповіла.
Те, що «аморальна поведінка» — це, виявляється, фотографії у купальнику у соцмережах, Віта дізналася вже у суді.
— Ці фотографії завідувачка зі своїм юристом (її рідним братом) принесла до суду, — каже Віта. — Не полінувалась роздрукувати кожен мій «аморальний» знімок у купальнику. Виступаючи у суді, вона сказала: «Як до вихователя у мене до Черешньовської претензій немає. Фахівець вона компетентний. Але подивіться, що вона виставляє у соцмережі!»
Суд ухвалив негайно відновити Віту Черешньовську на роботі. Але коли вона прийшла з рішенням суду до дитсадка, завідувачка її відновила — і одразу вдруге звільнила! І знову за те саме — «аморальний вчинок». Попри те, що не можна двічі звільнити людину за те саме, завідувачка це зробила.
«Як ми після цього розповідатимемо дітям, що їх приніс лелека?!»
Повторне звільнення Віти, яке юристи одразу назвали грубим порушенням закону, завідувачка прокоментувала телеканалу «1+1» так: «Вона виводила мене на конфлікт, розумієте? Принесла рішення суду й каже: „Ви ж зміните мені запис у трудовий?“ „Так, — говорю. — Я виконавча людина“. А вона сидить і посміхається. І я просто сіла і вирішила: ні, цьому прийде кінець. Ця людина не може й не працюватиме тут. Взяла й знову її звільнила».
Демонструючи журналістам фотографії Віти в інстаграмі, завідувачка обурювалася:
«Погодьтеся, я у свої 46 років досить не паршиво виглядаю. І могла б показати й не такі фотографії. Але я розумію, що я педагог, керівник, і не можу такого дозволити. Розумію, що є якісь забави із чоловіками, але… Ви часто бачите на пляжі, щоб жінка на чоловікові їздила? (Йдеться про фотографію, де Віта з чоловіком обіймаються в басейні. — Авт.). Як ми після цього розповідатимемо дітям, що їх приніс лелека?! Відкриваєш інтернет — і вже неможливо дивитися на цих голих людей! Так вона ще й свого чоловіка в інтернеті показує».
З того часу почався судовий позов довжиною в шість років. Апеляційний суд з приводу свого першого звільнення Віта Черешньовська виграла ще наприкінці 2018 року. Потім був ще й Верховний суд — його Віта також виграла. Одночасно розпочався судовий процес щодо другого звільнення. І ось зараз, 6 березня, друге звільнення Віти також було визнано незаконним.
Розповідаючи «ФАКТАМ» про суд, Віта наголосила, що представник завідувачки (її брат) робив усе можливе для того, щоб затягнути процес.
— Думаю, він чудово розумів, що вони програють. І максимально намагався відтягнути цей момент, — каже Віта Черешньовська. — Сама завідувачка до суду жодного разу не прийшла. А її брат поводився як і раніше — хамив, глузував, казав, що п’ять років — це не межа, мовляв, суд триватиме ще довше. Йому хотілося, щоб я нервувала, переживала. Часто засідання відкладалися саме через нього — то він не був присутній, то заявляв нові клопотання. За ці п’ять років змінилися три судді, та щоразу справу починали слухати спочатку. На оголошенні судового рішення представник завідувачки не був присутній. Коли суддя пішла до нарадчої кімнати, він сказав: «Ну, ви тут далі розберетеся самі. Я потім почитаю в інтернеті». І пішов.
— Суд визнав ваше звільнення незаконним. Але відновити на роботі вас не можуть, бо дитячого садка вже немає.
— Так, за цей час дитсадок було ліквідовано. Тому компенсацію мені тепер має виплатити міськрада. Представник міськради був присутній в суді й, що дуже важливо, підтримав мене. І це попри те, що тепер вони мають виплатити мені гроші. Але не виключено, що міськрада потім заявить регресний позов і стягне гроші із завідувачки. Це було б справедливо. Компенсації за своє перше звільнення я досі так і не отримала, хоча суд ухвалив виплатити мені гроші. Щодо другого звільнення, то це поки що рішення суду першої інстанції. Думаю, наші опоненти подадуть апеляцію і це не кінець. Але я до цього готова й не сумніваюся в тому, що справедливість у будь-якому разі переможе. Щодо мене, то я зараз працюю вдома, маю свій маленький бізнес. Але часто думаю про те, щоб повернутися до педагогіки. Я могла б працювати й в школі — маю відповідну освіту. Мені дуже подобалося працювати з дітьми, і я не виключаю, що ще повернуся до цього.