В інтерв’ю «Сьогодні» голова Нацагентства з питань державної служби Наталія Алюшина розповіла про вміння деяких держслужбовців виписувати собі захмарні премії.
В Україні не вщухає резонанс навколо розмірів заробітних плат декого з держслужбовців. З одного боку, дуже мало охочих працювати на скромні оклади, які держава пропонує рядовим фахівцям, з іншого боку – деякі чиновники примудряються нараховувати собі зарплати в сотні тисяч гривень.
Про те, чому так відбувається та чи можна обмежити апетити чиновників, «Сьогодні» поговорили з головою Національного агентства України з питань державної служби Наталією Алюшиною.
— Для багатьох українців держслужба – це дивне місце, адже більшість тут ніби працює за скромні зарплати, та водночас дехто отримує великі гроші навіть за мірками бізнесу. Бачив інформацію, що керівник Держагентства з розвитку туризму при окладі менше 30 тисяч грн отримала за місяць 430 тисяч. І це не один випадок – прикладів, коли держслужбовці отримують на руки суми, що в рази перевищують їхні оклади, достатньо. Чому так відбувається?
— Відповідно до Закону України «Про державну службу» мінімальний оклад держслужбовця дорівнює двом прожитковим мінімумам. До 1 січня, наприклад, оклад головного спеціаліста районної держадміністрації становив 5,3 тисячі грн. Однак сьогодні надходять повідомлення, що на низовому рівні збереглися зарплати навіть нижчі за чотири тисячі гривень. Це тоді, як «мінімалки» в країні зараз 6500 грн…
Але в Законі закладено механізм, що дозволяє збільшувати виплати держслужбовцям. У структурі зарплати є оклад – постійна складова – приблизно 30%, і варіативна – премії та надбавки, що сягають 70%.
Це і є можливість для маніпуляцій. Адже рішення про надбавки, премії та інші доплати суб’єктивно приймає керівник. За рахунок варіативної частини створюються диспропорції в оплаті праці працівників одного держоргану або серед однакових посад у різних відомствах.
Суть реформи, яку ініціює НАДС, – підвищення постійної частини в структурі зарплати до 70%. Вона має складатися з трьох компонентів – окладу, надбавок за вислугу років та рангу. А премії та інші надбавки – не мають перевищувати 30% на місяць або 90% на квартал. І тут можливостей для маніпуляцій стане значно менше.
— Як же так виходить, що чиновник при окладі 30 тисяч отримує на руки 430 тисяч?
– Можу припустити, що цю виплату нарахували наприкінці року, включно з квартальною премією. Можливо, було отримано оцінку «відмінно» за підсумками року від керівника, що дозволило нарахувати ще одну премію в розмірі окладу. Держслужбовець також міг оформити матеріальну допомогу і виплату на вирішення соціально-побутових питань.
Все це – приклади маніпуляцій та можливостей безконтрольно використовувати кошти платників податків. Тому ми реформуємо систему оплати праці. Вона має стати справедливою.
— І все ж таки поясніть, звідки беруться такі гроші? Є бюджет, в якому закладено зарплати та премії всіх чиновників. Як з’являється можливість собі чи комусь з підлеглих нараховувати в рази більше?
— Поле для зарплатних маніпуляцій створюють, наприклад, вакансії, які можуть роками залишатись відкритими. Керівники нараховують собі чи «обраним» необґрунтовані премії та надбавки в межах зарплатного фонду.
У деяких відомствах не мають наміру ні скорочувати вакансії, ні заповнювати їх, зберігаючи можливість розподіляти гроші неіснуючих працівників. І окремим держслужбовцям нараховують по 600% окладів за рахунок таких вакансій.
Логічно, що у реформи оплати праці – багато впливових противників. І якщо до 15 травня не буде подано інформацію для реального бюджетування на 2023 рік, то й наступного року у відомствах вручну розподілятимуть гроші «мертвих душ».
— Чи правильно я розумію, що чим більше у відомстві вакансій, тим більша ймовірність, що ці гроші керівництво перерозподіляє на себе та своїх прибічників?
— Саме так.
— Чи є статистика міністерств щодо кількості вакансій? Де потенційно високий рівень маніпуляції зарплатним фондом?
— Це публічна інформація з відкритих джерел. Рекордсмен серед міністерств – Мінветеранів – там 34,6% вакансій. У МВС – 32,5%, Мінстратегпром – 30,8%. Найменше вакансій – у Мінфіні (7%) та Мінсоцполітики (8,8%).
Ще більш показовою є ситуація в Нацслужбі здоров’я (НСЗУ) – там 72,6% вакансій, Держслужбі морського та річкового транспорту – 78%, Агенції з енергоефективності та енергозбереження – 49,4%.
Загалом на держслужбі зараз налічується 29 642 вакансій за штатного розпису 204 869 посад. Ця різниця йде у зарплатні фонди, які керівники розподіляють на власний розсуд.
Іноді взагалі трапляються ситуації, коли підлеглі отримують зарплату на кілька разів вищу за своїх керівників. Наприклад, один з міністрів за минулий рік отримав 638 тисяч гривень, а директор одного з його департаментів при окладі до 20 тисяч у декларації вказав дохід понад 2,5 млн грн на рік. Про яку справедливість тоді можна говорити, якщо на низовому рівні ми шукаємо спеціалістів на 4-5 тисяч гривень?
— Скільки держслужбовців, за вашими оцінками, можуть користуватися привілеями та отримувати такі високі зарплати?
— Їх небагато. Можливо – до 1,5%. Інші держслужбовці отримують зарплати в середньому – нижчі від медіанних показників на ринку праці. Але існують також диспропорції в зарплатах держслужбовців, коли на однакових посадах у тих чи інших відомствах є колосальна різниця у рівні оплати праці, що може сягати десятків тисяч гривень. Наслідком цього є «міграції» працівників по міністерствах. Люди йдуть туди, де платять більше.
Така ситуація точно не є маркером поваги держави до громадян, які представляють її інтереси. Тому НАДС просуває реформу системи оплати праці державних службовців.
Маємо затвердити єдиний для всіх порядок планування витрат на оплату праці та ліквідувати міжвідомчі диспропорції. Видатки мають здійснюватися з урахуванням фактичних потреб, а не для утримання «мертвих душ». Треба запровадити оклад на рівні 70% та премію – до 30%. Таким чином уникнемо маніпуляцій, коли керівник сам визначає рівень оплати праці. Необхідно скасувати так звані стимулюючі виплати.
Зарплатний кейс держслужбовців – дуже важливий. Його підтримали 25 тисяч громадян у петиції Президенту. НАДС вже вп’яте вніс на розгляд Кабміну проєкт постанови щодо затвердження Порядку формування фонду оплати праці держслужбовців. Подібну модель у Польщі та Литві запровадили ще 20 років тому. Так має бути й в Україні.