У межах масштабного обміну полоненими 10 квітня вдалося звільнити з російського полону захисницю «Азовсталі» Валерію «Наву» Карпиленко. Маріупольська поетеса, вона вступила до лав полку «Азов», аби бути разом зі своїм коханим, прикордонником Андрієм Суботіним.
На «Азовсталі» молодята побралися, а вже за три дні коханий Валерії загинув, вона ж пробула у російському полоні майже рік. Про звільнення незламної захисниці українці дізналися, помітивши її на відео з обміну.
«Моя університетська викладачка, захисниця «Азовсталі», героїня Валерія «Нава» Карпиленко нарешті обміняна, нарешті повернулася. Я ридаю», – написала користувачка Twitter Тетяна Жук.
«Нава… Я ж не помилилась? Там Нава вернулась?!» – не повірила своїм очам парамедикиня «Госпітальєрів» Катерина Галушка.
«Ридаю в голосину. Вона така надзвичайна! Вже будучи на «Авзосталі», вона писала, щоб ми трималися тут, на великій землі… Вона така сильна, така прекрасна, така добра. Востаннє мене так повернення Тайри та Мамонової радувало», – додала вона.
Підтверджує повернення Валерії Карпиленко і співробітниця телеканалу «Прямий» Альбіна Львутіна, яка додала, що на «Наву» всі, хто її знає, чекали ще у вересні.
Валерія Карпиленко народилася і жила у Маріуполі, серед містян була знана як поетеса та письменниця.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Валерія, не вагаючись, відклала перо і взяла до рук зброю, аби боронити рідне місто. У полон до російських загарбників вона потрапила 16 травня, після виходу з «Азовсталі» його захисників.
«Валерію Карпиленко, незламну маріупольку та захисницю Азовсталі, сьогодні звільнили з полону разом зі ще 100 військовими! Вона там перебувала з 16 травня. Вона відома містянам під псевдонімом Владі Міра як поетеса та авторка, а її позивний Нава! Свободу всім захисникам та захисницям!» – написала громадська діячка з Маріуполя Марія Кутнякова.
Ще під час запеклих боїв за «Азовсталь» світ облетіла трагічна історія Валерії. Там, під російськими обстрілами та бомбами, вона знайшла своє щастя. Там же, на «Азовсталі», жінка втратила коханого, за яким пішла на війну.
Зі своїм обранцем, прикордонником Андрієм Суботіним, Валерія взяла шлюб у підземних сховищах маріупольського меткомбінату. Датою для створення родини закохані обрали 5 травня, – день заснування полку «Азов».
Замість білої сукні наречена була вбрана у військову форму. А весільні обручки Андрій зробив із фольги, і Валерія зізнавалася, що вони були для неї дорожчими за всі скарби світу.
Однак щастя тривало три коротких дні. Андрій пішов на позиції – і загинув від кулі снайпера. Нареченій, що так швидко стала вдовою, зважились розповісти про загибель її коханого не одразу. Тож вона ще якийсь час продовжувала писати йому записки та чекала відповіді.
«Нас одружили в день народження «Азову». Прикордонника й азовочку. Просто зробили рапорт. Тут, під вибухами і обстрілами. Але це був такий щасливий день і щасливе фото… Ми встигли одружитися. Встигли бути щасливі. Не встигли набутися разом. Я кохатиму тебе вічно, мій Герой», – писала, дізнавшись про страшну втрату, Валерія.
Тоді вона заприсяглася вибратися з «Азовсталі» та продовжувати жити заради коханого. Сьогодні, 10 квітня, цю обітницю Валерія виконала.