Везуть ліки та медичне обладнання, закуповують техніку й автомобілі. Українські капелани не тільки лікують душу, а й з перших днів повномасштабної війни допомагають війську всім необхідним. Більшість із них проходить серйозну підготовку з тактичної медицини.
Врятував життя молитвою: історія капелана на війні
Один із таких капеланів — вінничанин Володимир Груць. Уже півтора року він зі своєю командою їздить у найгарячіші ділянки фронту. Нашій знімальній групі Володимир розповів про дивовижні історії порятунку воїнів, які були на межі життя та смерті.
Одного дня з передової привезли військового, який уже не дихав.
Коли ми стягували цього хлопчину, тіло видихнуло. Я зрозумів, що він помер. І коли ми навіть несли, він був неживий. Медики прощупали, і сказали, що пульсу немає, — пригадує Володимир.
Після масажу серця, уколів у серце, реанімації — на нозі написали час смерті. Капелан вірив, що боєць виживе, і наполегливо просив медиків продовжити реанімацію.
Не знаю, що мене побудило, я поруч стояв біля його голови. Нахилився до його вуха і почав молитися від його імені. Він вижив.
Володимир довго шукав врятованого бійця після реабілітації. Знайшов в Одесі. На жаль, чоловік втратив ногу. Капелан каже, схожих історій порятунку в нього чимало, бо на фронті немає часу на роздуми. Усі історії він занотовує, хоче видати книгу після війни.
