Жінці довелося кілька разів приходити в центр зайнятості, щоб її поставили на облік. Але співробітники центру знаходили все нові та нові причини цього не робити.
Про це «Східному варіанту» розповіла вимушена переселенка Ірина Воротнікова.
До початку війни на Донбасі в Ірини Воротнікової було своє туристичне агентство. 31 липня 2014 року вона разом з чоловіком терміново виїхала до батьків у Черкаську область. Через кілька місяців стало зрозуміло, що на підконтрольній Україні доведеться залишитися довше і сім’я перебралася в Бровари.
Там Ірина звернулася до місцевого центру зайнятості. Але там сказали, що вона фактично ще має роботу, адже офіційно звільнена з посади директора своєї турфірми не була.
Всі документи залишилися у квартирі в Донецьку. Через знайомих я домовилася, щоб документи передали нам. Добре ще, що я сусідці залишила ключі від нашої квартири, вона знайшла ці документи й передала
Ірина переселенка з Донецька Коли Ірина принесла необхідні папери в центр зайнятості, там сказали, що в трудовій книжці немає запису про звільнення. Ба більше, отримати цей запис вона повинна була з Донецька листом, адже фірма зареєстрована там. Документи потрібно було завірити ще й у нотаріуса.
На пошті сказали, що листи до Донецька більше не відправляють, там вже закрилися всі поштові відділення.
«Тоді в центрі зайнятості мене знову відправили на пошту і сказали отримати письмову відмову відправляти лист. З усіма документами я знову прийшла в ЦЗ. І врешті-решт мені все одно відмовили в постановці на облік», — згадує Ірина.
Через деякий час сім’я переїхала до Києва, там Ірина знову спробувала стати на облік вже в новому центрі, але там, за її словами, навіть намагатися не стали. Сказали, що не хочуть псувати собі статистику.
З того часу Ірина присвятила себе громадській діяльності та бере участь в різних громадських проєктах від міжнародних партнерів України.