За понад 30 років незалежності з України за кордон вивели щонайменше $100 млрд, повідомила голова Національного агентства з розшуку та управління активами (АРМА) Олена Дума. За нинішнім курсом – це більш як 4 трлн грн, або ж понад два держбюджети України на 2024 рік у доходній частині.
Для повернення таких активів АРМА ще в липні 2023-го розробило та затвердило порядок реалізації арештованих активів за кордоном.
У листопаді минулого року уряд вніс зміни до Порядку № 719, який визначає процедуру реалізації арештованих активів на електронних торгах. Лише тоді була передбачена можливість залучення іноземних торгових майданчиків за межами України, хоча АРМА працює з 2016 року.
Водночас агентство не може обирати покупця самостійно, а зобов’язане створити конкурсну комісію за участю представників Мінекономіки та Мін’юсту. Ті ж мають обрати організатора торгів за вісьмома критеріями. Їх можна знайти в Порядку відбору на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів.
Якщо коротко, то вони здебільшого про наявність в учасника конкурсу:
- належної матеріально-технічної бази для організації та проведення реалізації активу на електронних торгах за принципом аукціону;
- практичного досвіду не менше трьох років щодо реалізації таких активів;
- відповідного персоналу, наприклад оцінщиків, з принаймні трирічним досвідом роботи у сфері аукціонів;
- відповідної цінової пропозиції тощо.
Тобто, за словами Олени Думи, продаж активів ґрунтується на досвіді: для яхт це може бути світовий аукціонний дім, для нерухомого майна – агенція нерухомості, для творів мистецтва – спеціалізовані майданчики.
Окрім того, вже в січні 2025 року має запрацювати оновлений Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні (ЄДРАА).
Наразі ЄДРАА налічує понад 324 тис. записів, із них 72 тис. – активи в управлінні АРМА.
«Станом на 2024 рік загальний портфель АРМА вже складає 12 млрд грн, з них управління грошовими коштами – це 10 млрд грн, 8 млрд грн з яких у військових облігаціях, тобто вони вже працюють на Сили оборони», – каже Олена Дума.
За її словами, у січні-жовтні 2024 року АРМА отримало 2 млрд грн від управління арештованими активами та їх реалізації.
«Тільки дохід від ОВДП становить уже 700 млн грн до державного бюджету. У серпні ми закупили військові облігації на $31 млн, які за один місяць принесли дохід у $700 тис. У вересні придбали військові облігації на 6,5 млн євро», – додала очільниця агентства.
До речі, таку ефективність АРМА почала показувати з 2023 року, коли Олена Дума стала на чолі агентства. До того грошей на утримання інституції витрачалося більше, ніж вона приносила бюджету.
Витрати та доходи АРМА за 2017-2023 роки. Джерело: звіт агентства за 2023 рік
Справа Лазаренка
Говорячи про виведення грошей з України, не можна не згадати п’ятого прем’єр-міністра – Павла Лазаренка.
Ще на посаді першого віцепрем’єра організував постачання газу та нафтопродуктів до Дніпропетровської області, а з 1996-го – до України в цілому через комерційну компанію Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ) Юлії Тимошенко. Надприбутки формувались завдяки завищенню ціни на газ для українських споживачів. Виводились гроші зокрема через турецьку компанію United Energy International Limited – дочку ЄЕСУ.
У вересні 1998-го Генеральна прокуратура України порушила проти Лазаренка кримінальну справу. Його звинувачували в розкраданні державного майна в особливо великих розмірах. Але на початку 1999 року Павло Лазаренко виїхав з України. Затримали його в Нью-Йорку при спробі перетнути кордон за підробленим паспортом.
У 2004 році український бізнесмен Петро Кириченко, один із партнерів Лазаренка, свідчив, що перерахував чиновнику $30 млн і допомагав відмивати гроші через Антигуа, Швейцарію та Польщу.
У серпні 2006-го суд Каліфорнії засудив Павла Лазаренка до дев’яти років ув’язнення і штрафу в $10 млн. Вийшов на свободу колишній прем’єр у листопаді 2012 року.
Загалом Лазаренку вдалося вивести з України близко $200 млн. Повернути ці гроші держава намагається досі.
У серпні 2024-го стало відомо, що Міністерство юстиції США через процедуру цивільної конфіскації хоче вилучити на користь України понад $200 млн. Ці кошти арештовані в різних країнах. Судові процеси щодо них тривають вже близько 20 років.
У квітні 2017-го тодішній заступник Генерального прокурора України Євгеній Єнін казав, що уряд США планує повернути вкрадені Лазаренком гроші на певних умовах, а не просто перерахувати їх до державного бюджету.
За словами Єніна, захист Петра Лазаренка пропонував американському уряду укласти угоду «50 на 50», але пропозицію відкинули.
Можливо справа зрушить з мертвої точки після того, як лідери країн «Великої сімки» погодили надання Україні $50 млрд позик, які погашатимуться коштом доходів від заморожених російських активів.
Росіяни виводять гроші з України
Від початку повномасштабного вторгнення в Україні закон забороняє прибирати російських власників або ж бенефіціарів з компаній. Утім, попри обмеження, 621 компанія позбулася російського сліду та не тільки продовжує працювати в нашій країні, а вони ще й виграють мільйонні державні тендери.
«Міністерство юстиції у 8 з 10 перевірок довело, що реєстраційні дії були незаконними. Проте зміни не були скасовані, а компанії з вибіленою репутацією продовжують працювати на ринку Україн», – ідеться в матеріалі Опендатабот.
У Мін’юсті заявили, що реєстраційні зміни можуть бути скасовані або за рішенням суду, або ж у разі, якщо скаргу подасть особа, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня ухвалення відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Але в переважній більшості випадків вже минуло більше одного року з моменту перереєстрації, тобто терміни упущені. Водночас немає і конкретної постраждалої особи від виводу російських капіталів та вибілення бізнесу.
«Наразі склалась доволі дивна ситуація: Україна вимагає від закордонних партнерів блокування російських активів і передачі нам цих грошей, водночас росіяни спокійно та безкарно виводять свої капітали з України. Цей вивід просто не контролюється держустановами, в обов’язки яких входить моніторинг реєстраційних дій.
Навіть за умови, коли приватна компанія принесе готовий перелік потенційних порушників, а державні установи їх підтверджують — нічого не відбувається. Міністерство юстиції не може ці порушення усунути за давністю дій та відсутністю особи, яка постраждала.
Який орган влади в Україні візьме на себе контроль за перереєстрацією російських активів та скасує строки давності по таких операціях? Хто, врешті-решт, має ініціювати подальший розгляд справ, де фактично постраждалою є держава Україна? Поки ці питання залишаються відкритими, росіяни продовжують виводити свої кошти, а їхні бізнеси – заробляти на українцях і державних тендерах», – наголошує засновник Опендатаботу Олексій Іванкін.
Виводять мільярди зерном
Як раніше писав БізнесЦензор, від 20% до 50% експорту українського зерна може використовуватися для виведення валюти за кордон та відмивання грошей.
Схема з «чорним зерном» використовується для ухилення від оподаткування і виведення валюти з країни. Необліковане зерно купують у фермерів за готівку й оформлюють на фіктивні компанії-одноденки, які експортують його за кордон.
Дорогою вантаж може декілька разів змінювати власника і зрештою продається кінцевому покупцю. Але отримані кошти залишаються в однієї з компаній-посередників і до України не повертаються.
Ексзаступник голови Офісу Президента Ростислав Шурма в одному з інтерв’ю Економічній правді минулоріч стверджував, що експортери, які вивозили зерно за тіньовими схемами, не повернули в Україну до $20 млрд виторгу.
«Усі думають, що це була якась велика централізована схема. Ні. Якраз питання в тому, що це була абсолютно децентралізована історія, в яку побігли сотні підприємців різного роду, якщо їх так можна назвати. Це не великі зернотрейдери. По-перше, це дуже важко адмініструвати, по-друге, є ризики, пов’язані з тим, що ти можеш втратити свою кредитну історію, можеш отримати кримінальні переслідування. Переважно цим займалися несистемні середні компанії», – заявив Шурма.
Загалом експорт «чорного зерна» дозволяє відмивати та виводити за кордон доходи від інших тіньових схем, які передбачають продаж товарів чи послуг за готівку. Зокрема, за даними СБУ, саме в такий спосіб виводили кошти з України організатори нелегальних схем з азартними іграми.
Досвід Коломойського
У 2021 році американське видання Pittsburgh Post-Gazette оприлюднило масштабне розслідування про те, як Ігор Коломойський відмивав через ПриватБанк і Deutsche Bank незаконно отримані доходи, купуючи сталеливарні заводи та нерухомість у США.
Автори розслідування стверджують, що в період з 2008-го до 2015 року Ігор Коломойський та його партнери ймовірно викрали щонайменше $750 млн, а потім перевели гроші через численні банківські рахунки компаній, відкритих на Кіпрі та Віргінських островах. Зрештою кошти опинилися в Сполучених Штатах через Deutsche Bank USA – працівники установи видавали фіктивні позики підконтрольним олігарху компаніям.
Приблизно $526,6 млн перевели контрольованим Коломойським і його партнерами фірмам у штаті Делавер, де більшу частину суми використали для купівлі 18 об’єктів нерухомості, зокрема дев’яти металургійних заводів, п’яти хмарочосів, двох офісних парків і закритого заводу Motorola на північному-заході від Чикаго.
Мін’юст США неодноразово звертався до суду щодо можливого виведення Ігорем Коломойським і його партнерами грошей з ПриватБанку. Вимоги позовів обраховуються мільйонами доларів.
Наразі ж Ігор Коломойський уже понад рік перебуває в СІЗО в Україні. Його підозрюють у шахрайстві та заволодінні коштами ПриватБанку, а також в організації замовного вбивства у 2003 році. Йому оголосили кілька підозр за різними епізодами.
Зі слів самого Коломойського, підозру йому вручили після дзвінка з Америки.
Раніше повідомлялося, що олігарха позбавили українського громадянства, щоб спростити його екстрадицію до США. Утім, запиту з боку американців не було.
***
$100 млрд, що були виведені з України за роки незалежності, – солідна сума, яка стала б у пригоді Україні в умовах повномасштабної війни та гострої потреби в зовнішньому фінансуванні державного бюджету.
Проте наразі вони не більше, ніж легендарне золото гетьмана Полуботка – про гроші всі знають, але не можуть їх отримати. Повернення активів, як показує історія того ж Лазаренка, – розтягнутий у часі марудний процес без жодних гарантій. Тож розраховувати на ці кошти наразі не доводиться.
Джерело: https://biz.censor.net/