Енергетика України сильно постраждала через російське повномасштабне вторгнення. У тому числі атомна, яка, незважаючи на втрату найбільшої Запорізької АЕС, продовжує «вивозити» енергосистему.
РБК-Україна докладніше розповідає про працюючі АЕС та скільки електроенергії вони виробляють.
Історія атомної енергетики України: головне
Історія атомної енергетики України розпочалася в 1977 році. Коли було введено в експлуатацію перший енергоблок Чорнобильської атомної електростанції (АЕС).
Згідно з радянськими планами, на території України хотіли збудувати дев’ять станцій. У період із 1977 по 1989 рік планувалося ввести в експлуатацію 16 енергоблоків сумарною потужністю на Чорнобильській, Запорізькій, Хмельницькій, Рівненській та Південноукраїнській АЕС.
Швидкому будівництву сприяла зростаюча потреба у електроенергії. На час техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року на українських станціях вже працювало 10 енергоблоків. Вісім з яких так звані «тисячники» — по 1 000 МВт.
З 1986 до 1990 року в експлуатацію ввели ще шість блоків по 1 000 МВт: три на Запорізькій та по одному на Південноукраїнській, Рівненській та Хмельницькій АЕС. Але в 1990 році було оголошено мораторій на спорудження нових блоків.
Фото: діючі АЕС в Україні (інфографіка uatom.org)
Верховна Рада скасувала мораторій у 1993 році. Тоді ж було відновлено роботи на шостому енергоблоці Запорізької АЕС, четвертому — Рівненській АЕС та на другому — Хмельницькій АЕС. У жовтні 1995 року запустили шостий блок ЗАЕС, і станція із встановленою потужністю 6 000 МВт стала найбільшою в Європі.
Чорнобильська АЕС стала першою українською атомною електростанцією, зупиненою до завершення проектного ресурсу. Підставою стала ще одна аварія — пожежа 11 жовтня 1991 року на другому енергоблоці. 15 грудня 2000 року останній працюючий реактор було зупинено назавжди, і станція припинила генерацію електроенергії.
Ще чотири проекти так і не було реалізовано.
Кримська АЕС. Будівництво розпочалося у 1975 році, планувалося спорудження двох енергоблоків із збільшенням до чотирьох. Але у 1987 році всі роботи були припинені, а через два роки радянське керівництво відмовилося від проекту у Щолкіному (східна частина півострова), який був готовий на 80%.
Чигиринська АЕС. Історія проекту почалася в 1970-х, станція мала з’явитися на березі Дніпра в 10 км на північний схід від Чигирина (Черкаська область). У безпосередній близькості до майбутньої АЕС заклали населений пункт Орбіта, проте точку в будівництві поставила аварія на Чорнобильській АЕС.
Харківська АТЕЦ. Проект атомної теплоелектроцентралі у районі селища Бірки під Харковом, реалізація якого завершилася так і не розпочавшись. Планувалося спорудження двох реакторів по 1000 МВт для забезпечення міста-мільйонника електроенергією та теплом.
Одеська АТЕЦ. Станція у місті Теплодар за 45 км від Одеси мала стати найпотужнішою не лише в Україні, а й у всьому СРСР. Планувалося збудувати шість енергоблоків по 3 000 МВт. Однак ще у 1983 році геологи доводили хибність проектних рішень, до 1986-го станція зводилася без затвердженого проекту і лише після Чорнобильської катастрофи будівництво припинили остаточно.
Скільки в Україні діючих АЕС
Після закриття ЧАЕС в експлуатації в Україні залишилися чотири атомні електростанції. А саме Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська АЕС, на яких працює 15 ядерних енергетичних установок із загальною потужністю 13 835 МВт.
- Запорізька АЕС
Знаходиться у місті-супутнику Енергодар на березі Каховського водосховища. Поетапне будівництво тривало з 1981 до 1995 року. На Запорізькій АЕС функціонують шість реакторів із загальною встановленою потужністю 6000 МВт.
Фото: російські окупанти на Запорізькій АЕС (Getty Images)
До повномасштабного вторгнення Росії була найпотужнішим постачальником атомної електроенергії в Україні. Щорічно станція генерувала 40-42 млрд кВт*год електроенергії. Що становило близько 20% загального виробництва електроенергії в країні та близько 50% атомної генерації на українських станціях.
З 2022 року Запорізька АЕС перебуває під російською окупацією. Її потужності не доступні для енергосистеми України.
- Рівненська АЕС
Знаходиться у місті-супутнику Вараш. На стадії проекту називалася Західно- Українською АЕС, але згодом була перейменована на Рівненську.
РАЕС — перша в Україні атомна станція з енергетичними водо-водяними реакторами типу ВВЕР-440. Два такі енергоблоки були введені в експлуатацію у 1980 та 1981 роках. Третій із реактором на 1 000 МВт — у1986-му, четвертий із такою ж потужністю — у середині 2000-х.
Фото: Рівненська АЕС (Getty Images)
Щорічне виробництво електроенергії перевищує 17 млрд кВт*год.
- Хмельницька АЕС
Знаходиться у місті-супутнику Нетішин, у центральній частині Західної України на кордоні трьох областей — Хмельницької, Рівненської та Тернопільської.
За проектом мала стати чотириблочною. Перший енергоблок на 1000 МВт ввели в експлуатацію у 1987 році, другий — лише у 2005 році (після мораторію споруда відновилася у 1993 році). Щорічно генерує близько 15 млрд кВт*год електроенергії.
Фото: Хмельницька АЕС (Getty Images)
На сьогодні серед пріоритетів на ХАЕС — завершення будівництва третього та четвертого блоків. У травні 2024 року міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що, за оцінками, роботи на блоці №3 з урахуванням тристороннього проекту зі США та Болгарією можуть зайняти 2,5-3 роки, на №4, який готовий на 85%, — до 5 років.
«Енергоатом» розраховує підписати угоду про купівлю двох реакторів із Болгарією. Йдеться про реактори російського виробництва на недобудованій АЕС «Белене». Місяць тому повідомлялось, що болгарські депутати доручили уряду продати ядерне обладнання. Головна умова — ціна не має бути нижчою за 600 млн євро.
- Південноукраїнська АЕС
Знаходиться у місті Южноукраїнськ (Миколаївська область). Перший енергоблок-«тисячник» запрацював у 1982 році, другий та третій — у 1985 та 1989 роках. На сьогодні електроенергію генерують три блоки по 1000 МВт.
Фото: Південноукраїнська АЕС (Getty Images)
Щорічне вироблення на АЕС перевищує 17 млрд кВт*год. Що становить понад 10% загальноукраїнського виробництва електроенергії та близько 25% її виробництва на атомних електростанціях.
Скільки електроенергії дають українські АЕС
Україна до повномасштабного вторгнення РФ наростила виробництво електроенергії до 158,4 млрд кВт*год (дані за 2021 рік). Більше половини генерації припадало на атомні станції — 54,4%. Це енергетична база країни. При цьому атомні станції не можуть різко нарощувати чи знижувати видачу електроенергії, оскільки такі маневри небезпечні.
За даними «Енергоатому», за минулий рік АЕС згенерували 52,4 млрд кВт*год, і це майже 50% у загальному енергоміксі України. Крім того, станції на 12,8% перевищили прогнозний енергетичний баланс та додатково виробили близько 5 млрд кВт*год електроенергії. Причому частину цього обсягу вдалося наростити за рахунок швидких планових ремонтів.
«Внаслідок скорочення термінів планово-попереджувальних робіт на 66 діб АЕС змогли додатково згенерувати майже 1,4 млрд кВт*год електроенергії», — говорив керівник компанії Петро Котін.
Зазначимо, «Енергоатом» може розраховувати на дев’ять енергоблоків на трьох діючих атомних електростанціях. Шість блоків – на окупованій росіянами ЗАЕС. До її окупації щорічне виробництво електроенергії в Україні сягало 90 млрд кВт*год.
Реальна сумарна потужність АЕС на підконтрольній Україні території становить майже 7,7 ГВт: Південноукраїнська — 3 ГВт, Рівненська — 2,835 ГВт та Хмельницька — 1,845 ГВт. При цьому на максимальну потужність вони в основному виходять у зимовий період.
На теплий період припадають планові ремонти і частина реакторів взагалі не виробляє енергію. Це обов’язкові заходи, необхідні для надійної та безпечної роботи станцій. Як правило, ремонти виконуються по черзі і продовжуються від 60 до 80 днів. За заявами «Енергоатому», цього року через складну ситуацію енергетики прискорилися, встигають провести ремонти за більш короткий час та достроково підключають блоки до енергосистеми.
Аналітики центру DiXi Group (працює у сфері енергетики) зазначають, що у мережі можна натрапити на повідомлення про те, що «атомними кіловатами» нібито можна покрити дефіцит електроенергії для населення. Але не все так просто.
Потужність 7,7 ГВт означає максимальне виробництво 5 606 ГВт*год на місяць за умови, що всі блоки на АЕС працюватимуть усі 8 760 годин на рік. Однак атомні станції не можуть працювати на максимальній потужності через ремонти та планові ремонти.
Фактичні дані Міненерго вказують, що в 2023 році АЕС видали 52 070 ГВт*год, що в середньому становить 4 339 ГВт*год на місяць. При цьому через технологічні втрати при доставці втрачається майже 14% і за фактом кінцеві споживачі отримували 3 735 ГВт*год на місяць.
Якщо розподілити цю кількість між усіма українськими домогосподарствами, то в теорії світла має вистачити для близько 66 млн громадян. І може здатись, що енергії з АЕС вистачить на безперебійне постачання всіх побутових споживачів. Але такий висновок є хибним, оскільки не враховує обсяги для промисловості та критичної інфраструктури.
А ще розрахунки не враховують особливості роботи енергосистеми. АЕС видають електроенергію рівним графіком, тоді як населення знижує споживання вдень та вночі. З огляду на ці особливості, атомні станції не можуть ефективно покривати попит побутових споживачів. Його на піку покривають гідро- та теплові електростанції, потужності яких зараз у значному дефіциті через російські атаки.
При підготовці тексту використовувалися: дані з відкритих джерел, публікації «Енергоатому», матеріали профільного сайту uatom.org, аналітика DiXi Group.