8 березня у Гайсинській громаді була далеко не святкова атмосфера, оскільки люди прощалися з молодим захисником — Павлом Васильчуком. Йому навіки 26 років. Про це повідомляє міська рада:
«Павло навчався у Немирівському коледжі будівництва та архітектури, отримавши спеціальність майстра-зварювальника. Вищу освіту здобував у Вінницькому торговельно-економічному інституті за спеціальністю „Готельно-ресторанна справа та міжнародні відносини“. По закінченню навчання був на стажуванні у Туреччині. Павло був із покоління тих, хто мав жити, мріяти, будувати майбутнє, створювати сім’ю й пізнавати світ. Натомість він обрав шлях захисника — шлях честі, відповідальності й любові до своєї землі. Він став до лав ЗСУ за контрактом напередодні повномасштабного вторгнення рф, щоб ми мали змогу жити, щоб у наших домівках було світло і тиша, щоб наші діти мали майбутнє…»
Службу воїн проходив у званні молодшого сержанта на посаді головного сержанта взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 59-ї штурмової бригади імені Якова Гандзюка. За чотири роки служби боєць з позивним «Скіф» мав численні контузії та поранення, але після кожного відновлення щоразу повертався у стрій до побратимів. Пройшов не одну гарячу точку по лінії фронту. Брав участь у деокупації міста Херсон. На превеликий жаль, свій останній світанок герой зустрів 2 березня 2026 року. Сталося це під час виконання бойового завдання неподалік від населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Батько героя Михайло Михайлович також захисник. Щоб бути ближче до сина, також долучився до війська та захищає Україну з 2022 року у складі 116-ї бригади.
«Батьківське серце переживало за свого сина, особливо коли Павло йшов на завдання. І його тривожність таки була небезпідставною… путінські покидьки таки вирвали із життя його єдиного синочка… Павлу б створювати сім’ю, будувати дім, садити дерево і виховувати дітей — таких же сміливих патріотів, але не судилося… Рука окупанта забрала найцінніше — життя».
Місцем його останнього спочинку стала Алея слави кладовища у Гайсині.