З нового 2025 року усі послуги в медичних закладах без направлення лікаря надаватимуться на платній основі. Подробиці про цей урядовий почин і наскільки він суперечить конституційному праву на безплатне медичне обслуговування, читайте у матеріалі OBOZ.UA.
У яких випадках потрібно буде платити за послугу
Право на отримання безплатної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я прописано у ст. 49 Конституції України. Проте 1 січня 2025 року набуває чинності постанова Кабінету міністрів №781 «Деякі питання надання послуг із медичного обслуговування населення за плату від юридичних та фізичних осіб».
Постанова, яка дещо коригує норми Основного закону України, визначає, які саме послуги комунальні та державні установи охорони здоров’я тепер можуть робити платними.
«Якщо людина не має направлення лікаря, але вона просто вирішила вранці піти у якусь лікарню і щось там перевірити, то вона, безумовно, може це зробити. Але лише на платній основі. Тільки лікар може визначити, що певна послуга є важливою для пацієнта. Треба йому це чи ні. А зараз чимало самостійних звернень до медичних закладів, які насправді виявляються непотрібними», – каже колишня заступниця міністра охорони здоров’я Наталія Лісневська.
Втім, згідно з постановою №781, є випадки, коли для надання медичних послуг направлення від лікаря не потрібне. Це, наприклад, послуги з договорів із юридичними особами – коли за працівників платить роботодавець.
Потрібно зазначити, що всі послуги за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, які входять до пакетів Національної служби здоров’я України, – безплатні (якщо за направленням лікаря). Але ж послуги, які не покриваються пакетами НСЗУ, – за додаткову плату.
«Наприклад, у лікарні з НСЗУ законтрактовано пакет із хірургії – 100 операцій. Вони для пацієнтів безплатні. Але приходить сто перший пацієнт. А все, на нього грошей уже не передбачено – ні на операцію, ні на ліки, ні на післяопераційну реабілітацію. І операція вже буде платною. Або, наприклад, медичний заклад може надати 50 видів послуг, а з них законтрактовано 40. І в такому разі решта 10 послуг будуть платними», – пояснює OBOZ.UA начальник медичної служби Київської міської клінічної лікарні №10 Данило Михайлов.
Орієнтир – ціни у приватних лікувальних закладах
Слід зазначити, що постанова №781 букву закону не порушує. «У Конституції йдеться про право на отримання безплатної медичної допомоги, а в новому урядовому документі йдеться не про допомогу, а про послуги. А про безкоштовні послуги у головному законі країни нічого не сказано. Така казуїстика», – каже Данило Михайлов.
Але в ухвалі все-таки є низка положень, скажімо так, «сумнівних» із погляду чинного законодавства.
«Додатковою послугою, за яку тепер може стягуватися оплата, є самостійний вибір лікаря під час надання спеціалізованої медичної допомоги. Але закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я», який був ухвалений ще 1993 року і який має вищу силу, ніж постанови Кабміну, визначає право пацієнта на вільний вибір лікаря», – каже медичний адвокат, членкиня комітету медичного та фармацевтичного права НААУ Юлія Миколаєць.
На її думку, досить сумнівною є норма постанови, яка визначає, що розрахунок за платні послуги може здійснюватися лише в безготівковій формі.
«Тобто обмежується можливість громадян, які через певні обставини не користуються картками, сплатити послуги готівкою в касі закладу. І їм необхідно буде йти до банку з квитанцією на кожну послугу», – каже Юлія Миколаєць.
Щодо розміру оплати медичних послуг, то відповідно до законодавства, вона встановлюється закладами охорони здоров’я самостійно. Все може залежати від регіону, лікарні й навіть від часу консультації чи процедури. В принципі, для розуміння: аби зорієнтуватися, у скільки що обійдеться, достатньо буде поглянути на прейскурант приватного лікувального закладу.