Безробіття в Україні б’є рекорди. На сьогодні у країні зареєстровано понад 300 тисяч безробітних. При цьому багато безробітних чоловіків вважають за краще взагалі не ставати на облік у службі зайнятості – побоюються, що там даватимуть повістки у військкомат. Адже зараз, у період загальної мобілізації, повістки роздають і не в таких місцях.
Про те, яка насправлі нині ситуація з безробіттям в Україні, і чи варто сильній статі триматися подалі від центрів зайнятості, розповів у своєму Telegram-каналі нардеп Ярослав Железняк.
На сьогодні в Україні офіційно зареєстровано 301 тисячу безробітних. Місяць тому, у червні, їх було більше на 15 тисяч. Втім, це не дивно. Адже в Україні почало з’являтися більше вакансій. До того ж безробітних почали залучати до суспільно корисних робіт, за які обіцяють платити щомісяця мінімалку. Тому багато людей працевлаштувалися в такий спосіб і знялися з обліку.
Але, на жаль, на наявну кількість безробітних припадає набагато менше вакансій, ніж було у довоєнний час.
«Зараз показник 22,1 вакансія/1000 осіб. Це в 2,4 рази менше, ніж на початку війни, і в 3,2 рази менше, ніж рік тому», — пише Железняк.
Через таке скорочення вакансій конкуренція на ринку праці дуже жорстка. Тому за багатьма популярними спеціальностями шанси знайти роботу невеликі. І в багатьох випадках претендентам допомагає знайти робоче місце не так високий професіоналізм і численні скіли, як банальне везіння.
Та, як не дивно, чисельність офіційно зареєстрованих безробітних зараз на 4% нижча, ніж перед початком війни. На думку Железняка, тут відіграють роль два фактори: умови виплат безробітним, що змінилися, і побоювання чоловіків отримати в центрі зайнятості повістку до військкомату.
«Тут відверто треба визнати, що змінилися правила допомоги по безробіттю і фактор (міф) потенційної мобілізації дуже сильно впливає на мотивацію не реєструватися чоловікам», — зазначає нардеп.
Незважаючи на те, що депутат називає фактор потенційної мобілізації міфом, все ж таки є неофіційні відомості, що в центрах зайнятості рекомендують чоловікам якнайшвидше працевлаштуватися. Мовляв, незайнятим можуть запропонувати як альтернативу ратну працю.
Втім, у цьому питанні, мабуть, варто більше довіряти Железняку. Все ж таки вони ТАМ у владі більше знають, які тенденції переважають зараз у процесі загальної мобілізації.