Один із місцевих мешканців, поділився своїм страшним досвідом, що є потужним свідченням реалій, з якими стикається цивільне населення.
Чоловік розповів, як російський літак скинув бомбу, а вибухова хвиля з такою силою відкинула його назад до будинку, що на його обличчі залишилися опіки.
Я думав, що осліп, — пригадує він, додаючи, що хоча його зір частково відновився, він значно погіршився.
Ця особиста трагедія — лише частина ширшої картини втрат, адже чоловік втратив брата, який загинув біля ринку.
Найбільш моторошною деталлю його розповіді є імпровізовані поховання, які стали звичною практикою в Покровську.
Через постійні обстріли та неможливість поховати загиблих на цвинтарі, місцеві жителі ховають людей у дворах, квітниках і навіть у городах.
Попри все пережитий жах, чоловік закликає тих, хто ще не наважився виїхати, не зволікати з евакуацією.
Я сам чекав рік, перш ніж перевезти дружину і дочку, ця можливість може зникнути будь-якої миті — каже він.
Ця сповідь — не просто історія однієї людини.
Це крик душі, який відображає жахливі наслідки війни для мирного населення, а також важливе нагадування про ціну зволікання, що може коштувати життя.