Для перемоги у війні з Росією українська економіка може перейти на «воєнні рейки». Варто готуватися, що певні кроки щодо цього можуть відбутися вже у 2025 році, попередив міністр фінансів Сергій Марченко. РБК-Україна розбиралося, що взагалі передбачають «воєнні рейки» економіки та як перехід на них змінить життя країни.
При підготовці матеріалу використовувались заяви міністра фінансів Сергія Марченка, професора Каліфорнійського університету в Берклі Юрія Городніченка, ексклюзивні коментарі юристів, прес-служби НБУ, а також заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослава Жаліла та голови комітету Ради з фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева.
Що таке «воєнні рейки», на які, за словами міністра фінансів Сергія Марченка, має перейти українська економіка заради перемоги у війні проти Росії? І якими «рейками» рухається українська економіка вже майже два роки повномасштабної війни, не говорячи вже про те, що війна Росії проти нас триває з 2014 року?
Про що сказав міністр фінансів
Міністр фінансів України Сергій Марченко минулого тижня заявив, що українцям ймовірно доведеться знизити рівень споживання товарів і послуг у декілька разів. На його думку, українці споживають забагато імпортних товарів, через що величезні об’єми валюти витрачаються не на воєнні цілі, а на споживчі товари. Це своєю чергою послаблює економічний потенціал України.
«Скажу як міністр фінансів, що військові рейки — це не тільки про військову індустрію, це і про розуміння суспільства, що в нас війна. На жаль, поки що ми живемо в досить специфічній реальності, коли в нас усе добре, є стабільність макроекономічна, курсова. Але ця реальність потребуватиме корекції, якщо ми хочемо перейти на військові рейки. Це обмеження суспільного споживання. Нам потрібно зменшити його в декілька разів, тому що ми споживаємо в основному імпортні товари й послуги, це визначає наш економічний потенціал», — зауважив Марченко.
Міністр фінансів Сергій Марченко (фото: Getty Images)
За словами міністра, воєнні економічні «рейки», зокрема, передбачатимуть інші податкові та видаткові режими. «Ми до цього маємо готуватися і, думаючи про 2025 рік, маємо закладати відповідні сценарії», – попередив міністр.
На які питання варто відповісти
Перш за все варто розібратися, що передбачає воєнна економіка. Для цього, зокрема, потрібно відповісти на три блоки питань.
№1 Що означатиме перехід економіки на військові рейки для громадян?
- Як можуть змінитися доходи громадян?
- Якою мірою може скоротитись споживання?
- Чи, наприклад, загрожує фізичним особам конфіскація на користь держави валютних вкладів у банках? Що з цього приводу говорить законодавство?
№2 Що означатиме перехід економіки на військові рейки для бізнесу?
- Що це означатиме для бізнесу — державного і приватного?
- Чи загрожує юридичним особам конфіскація на користь держави валютних коштів на рахунках у банках?
- Якою мірою може бути звужено перелік товарів критичного імпорту?
- На що можуть розраховувати експортери — на стимулюючу допомогу від держави чи, наприклад, на посилення вимог щодо продажу валютної виручки?
- Як може змінитися система справляння податків, акцизів, митних зборів тощо?
№3 Що означатиме перехід економіки на військові рейки для держави?
- Як зміняться пріоритети державних видатків?
- Як зміняться державні пріоритети у виробничій сфері?
- Яких змін варто чекати в оподаткуванні?
- Як зміниться роль силових і «напівсилових» (фіскальних) органів в економіці?
- Як саме «закручуватимуть гайки» контролюючі органи, Митниця, Податкова?
Що передбачає воєнна економіка
Воєнна економіка формується державою із урахуванням обмежень економічних, соціальних та інших свобод громадян під час війни на підставі законодавства про воєнний стан. В Україні правовий режим воєнного стану визначається Законом «Про правовий режим воєнного стану».
Економіка здійснює вплив в цілому на хід та результат війни. По-перше, економіка є об’єктивною основою виникнення соціальних конфліктів, які вирішуються через війну. По-друге, економіка є матеріально-технічною базою збройної боротьби. Щоб вести війну, потрібна зброя та багато іншого, що дає економіка. Саме економіка за допомогою військової техніки та людських ресурсів обумовлює організацію, форми і способи озброєної боротьби, військову тактику та стратегію.
Взаємозв’язок між економікою та війною має двосторонній характер:
- війна відволікає значні фінансові, матеріальні та людські ресурси з виробничої сфери в непродуктивну невиробничу сферу;
- війна і військові потреби формують структуру самої економіки;
- війна веде до прямого знищення продуктивних сил, і у зв’язку з цим постає задача збереження виробництва, робочої сили та забезпечення живучості економіки.
Як це було в США під час Другої світової війни
Професор Каліфорнійського університету в Берклі Юрій Городніченко в статті для видання «Вокс Україна» ще в перші місяці повномасштабного російського вторгнення перелічив ті уроки, які Україна мала би винести для себе з досвіду Другої світової війни.
Професор Юрій Городніченко (фото: Getty Images)
По-перше, війна вимагає величезної мобілізації економіки. У розпал Другої світової війни витрати держав на армію становили дуже велику частку ВВП: 42% у США, 55% у Великобританії, 70% у Німеччині та 74% в Японії. Це означає, що приватне споживання потрібно було обмежити. Ця мета була досягнута за допомогою поєднання кількох стратегій – від стимулювання заощаджень до прямої заборони купувати товари для приватного споживання. Наприклад, у період між 1943 і 1945 роками американські споживачі не могли купувати нові автомобілі.
По-друге, хоча капіталістичні країни зберегли ринкові економіки під час війни, уряди відігравали вирішальну роль у розподілі ресурсів.
По-третє, найбільш вузькими місцями були стратегічні матеріали. Усім країнам довелося боротися з нестачею продовольства, гуми, нафти. Нездатність Японії та Німеччини забезпечити постачання сировинних матеріалів зробила їхні військові операції обмеженими.
Те, що в 2022 році в перші тижні вторгнення в Україну російські війська не надто просунулися (у російської техніки буквально закінчилося пальне), підкреслює важливість матеріально-технічного забезпечення.
По-четверте, інакше відбувалися державні закупівлі. З метою забезпечення швидких і стабільних поставок уряд США перейшов від тендерних контрактів до прямих переговорів. Уряд віддавав великі, складні замовлення великим фірмам, оскільки вони мали більше організаційного капіталу та з більшою ймовірністю могли виготовити продукцію. Масове виробництво мало вирішальне значення для зниження витрат.
По-п’яте, війни коштують дуже дорого, а отже, має бути надійна модель фінансування, яка підтримуватиме високі темпи воєнної економіки. Наприклад, в Україні підрахували, що для підтримки воєнних дій та економіки країні потрібно 5-7 мільярдів доларів на місяць (близько 40-50% місячного довоєнного ВВП).
У зв’язку з величезними витратами на закупівлю зброї під час Другої світової війни уряди були змушені підвищити податки. Наприклад, кількість домогосподарств у США, які сплачували податок на доходи, виросла з 4 мільйонів у 1939 році до 50 мільйонів у 1945 році. Окрім розширення податкової бази, адміністрація Рузвельта підвищила податкові ставки; при цьому ставка для найвищих рівнів доходу сягала 90%. Проте навіть цього колосального збільшення податкових надходжень виявилося недостатньо. І фактично більшість воєн не фінансуються податками.
Федеральна резервна система не лише друкувала гроші для безпосереднього придбання державних боргових цінних паперів, а й утримувала процентні ставки на низькому рівні, щоб мінімізувати витрати на обслуговування державного боргу. 85 мільйонів американців (із загальної кількості населення трохи менше ніж 140 мільйонів) у період з 1941 по 1946 рік придбали державні цінні папери. Багато людей вибрали автоматичні відрахування зі своєї зарплати на купівлю військових облігацій.
Повертаючись до війни в Україні, професор Городніченко зазначає: якщо країна хоче перемогти у війні на виснаження, вітчизняна економіка має працювати. Вочевидь Україна не може сліпо копіювати стратегії часів Другої світової війни, але багато уроків із того часу — мобілізація, централізація, зосередженість на захисті постачання та виробничих ліній, масове виробництво — залишаються актуальними. Війна на виснаження з порожнім бюджетом неможлива.
Вчені та юристи застерігають
Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло констатує: перехід економіки України на воєнні рейки відбувається вже зараз. І має інтенсивно продовжуватися надалі. Ключова умова — спроможність економіки у довгостроковому періоді стабільно функціонувати, забезпечуючи як воєнне виробництво у межах можливого, так і поточне функціонування країни.
Експерт нагадує слова президента, який зазначив, що для забезпечення одного бійця Сил оборони мають працювати шість людей у цивільному секторі — не лише наймані працівники, а й підприємці — платники податків. Стабільно наповнюючи бюджет економіка створює можливості фінансування Сил оборони. А функціонування економіки забезпечується значною мірою споживанням, власне військовим виробництвом, експортом, будівництвом та відновленням.
«Відповідно має працювати фінансова система. Не допускаючи ігрищ у піраміди депозитних сертифікатів, запускаючи в оборот наявний ліквідний ресурс, який великою мірою отримується від тих самих бюджетних видатків», — пояснює співрозмовник РБК-Україна.
Упевнений він і у тому, що ні в якому разі не можна блокувати видатки місцевих бюджетів на розвиток. Але спрямовувати їх варто таким чином, аби вони максимально розширювали внутрішній попит.
Ну і вічне – треба блокувати нецільове, необгрунтоване використання коштів, і особливо корупційні дії.
«Українська економіка почала перехід на воєнні рейки ще з початком війни в 2022 році. Як ми бачимо, такий перехід все ще відбувається та пов’язаний з планомірним переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду та точковим застосовуванням в Україні заходів правового режиму воєнного стану. Деякі з цих заходів вже були введені, а деякі застосовувались не так активно та масово», — констатує адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» Андрій Литвин.
На його думку, під подальшим переведенням економіки на воєнні рейки, враховуючи заяви топ-посадовців про необхідність скорочення суспільного споживання, можна розуміти більш активне застосування, наприклад, трудової повинності громадян, запровадження нормованого забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, посилення використання підприємств та їх працівників для потреб оборони, посилення конфіскації приватної власності для потреб оборони та інше. Перелік більш конкретних заходів щодо забезпечення функціонування економіки в особливий період повинен визначити КМУ.
«Чи існує загроза конфіскації на користь держави валютних цінностей фізичних та юридичних осіб — це можливо. Адже законодавством передбачено такий захід правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна. В свою чергу на бізнес може чекати посилення використання їх виробничих потужностей та працівників, або конфіскація їх власності для потреб оборони. Слід пам’ятати, що на кону стоїть життєздатність України. І якщо державі знадобляться додаткові ресурси, то вона вправі це зробити», — попереджає юрист.
Разом з тим, вважає Андрій Литвин, якщо держава і застосовуватиме вищевказані заходи, то не масово і поступово. Скоріш за все, держава піде шляхом зміни податкового регулювання, збільшення податків, мит та інших зборів. Особливо це стосуватиметься імпортних товарів.
Що стосується переліку товарів критичного імпорту, то, якщо його і будуть звужувати, то лише заради стимулювання його виробництва всередині держави. Саме таким чином спробують посилити наповнення бюджету та акумулювати кошти в національній економіці, переконаний Андрій Литвин.
Його колега «по цеху» — керуючий партнер юридичної фірми «Сирота Дзіс Мельник і партнери» Дмитро Сирота попереджає: якщо під «військовою економікою» буде розумітися збільшення податків, тиску на бізнес, тотальне вилучення майна на потреби Сил оборони, то це істотно вдарить по бізнесу і може призвести не лише до відсутності інвестицій, але й масового виходу бізнесів за межі України. Такий підхід буде вочевидь нерозумним і призведе до банкрутства держави та втрати останній ресурсів.
За словами юриста, переведення економіки на «військові рейки» має завжди враховувати два ключові фактори.
Перший – це відмова від непотрібних та не ключових для виживання країни витрат. Наприклад, благоустрій, парки, плитка на тротуарах, нові дороги і тому подібне точно можуть почекати. Всі ці ресурси мають бути спрямовані виключно на оборону.
Другий фактор – має відбутися максимальна лібералізація бізнесу, яка створить умови для залучення інвестицій та потужного розвитку бізнесу вже зараз.
Серед нагальних потреб — запровадження багаторічних податкових пільг щодо податку на прибуток та ПДВ. Потрібно забезпечити стабільність правового режиму для іноземних інвесторів в більшості секторів економіки.
«Не потрібно боятися ненадходження коштів до бюджету. Масштабування бізнесу за рахунок лібералізації забезпечить його зростання. В той час як податковий тиск лише призведе до згортання і виходу працюючого бізнесу. Як результат — зменшення бюджетних надходжень», — попереджає юрист.
Має повноцінно запрацювати страхування воєнних ризиків за рахунок фонду, гарантованого урядом. Серед інших вимог часу — максимальне спрощення регуляторних та дозвільних процедур щодо реалізації бізнес-проєктів; створення готових інвестиційних майданчиків, готових до запуску в мінімальні терміни після находження інвестицій; припинення тиску правоохоронних та податкових органів на бізнес.
«Воєнна економіка» — це не конфіскації та репресії, а спрямування ресурсів держави передусім на військові потреби. Це максимальні преференції для ВПК та супутніх галузей, із одночасною лібералізацією економіки з метою залучення інвестицій», — резюмує Дмитро Сирота.
Данило Гетманцев проти
Очільник парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев в коментарі для РБК-Україна зазначає, що з усіх інструментів, які передбачені законодавством щодо правового режиму воєнного стану, уряд використовує лише ті, що є виключно необхідними чи без яких вирішення завдань оборони буде неможливим.
Данило Гетманцев (фото: Getty Images)
«За 22 місяці повномасштабної війни ні від кого з вищого військово-політичного керівництва не звучало навіть припущення про, приміром, «трудову повинність». Замість цього у рамках державної програми «Армія відновлення» для тимчасово безробітних громадян запропоновано добровільну участь у посильних громадських роботах. З рівнем оплати, що значно перевищує допомогу по безробіттю і можливістю у будь-який час припинити таку діяльність», — зазначає Данило Гетманцев.
Він переконує, що жодного разу від влади не звучало пропозицій, наприклад, про «квартирну повинність» чи «обмеження торгівлі». За винятком алкоголю, при цьому не повного обмеження, а у межах певних часових рамок.
Гетманцев зазначає: завдяки стабільному фінансуванню від партнерів, наданню ними військової допомоги, утриманню режиму макроекономічної та валютно-курсової стабільності, збільшенню надходжень до бюджету — нині вдається уникати відхилень від звичних рамок економічної діяльності. У тому числі уникати зміни системи оподаткування, реформування якої за європейськими стандартами проходитиме вже після завершення війни у рамках перемовин про вступ до ЄС.
«Попри значні військові видатки, у 2024 році держава в два етапи збільшить мінімальну заробітну плату, у плановому режимі проведе чергову індексацію пенсій та продовжить виконувати усі свої соціальні зобов’язання, передбачені законодавством України», — запевняє Данило Гетманцев.
Оптимістичний Нацбанк
В Національному банку України у відповідь на запит РБК-Україна зазначили, що параметри, за яких працюватиме економіка у випадку переходу на «воєнні рейки», є невідомими. Тому регулятор обмежився прогнозом, закладеним в базовий жовтневий макропрогноз НБУ.
Так, згідно макропрогнозу НБУ, споживання в наступному році й надалі відновлюватиметься — зросте на 5,7% після цьогорічного збільшення на 3,8%. Воно залишатиметься нижчим потенційного рівня через наслідки повномасштабної війни. Водночас поступове відновлення споживання підтримає українську економіку.
Пожвавленню приватного споживання сприятимуть, зокрема, очікуване зростання доходів громадян, як в реальному (тобто вже з урахуванням інфляції), так і в номінальному вимірі. Так, за прогнозом НБУ, у 2024 році номінальні доходи зростуть на 15,8%, а реальні – на 6,9%. У 2025 році зростання доходів в номінальному вимірі становитиме 14%, в реальному – 6,2%.
Збільшенню доходів сприятимуть відновлення економічної активності та збереження м’якої фіскальної політики.
В НБУ зазначають: стабільність економіки у воєнний час можливо досягнути, зокрема, шляхом проведення центробанком жорсткої та незалежної монетарної політики, фіскальної консолідації з боку уряду, структурних реформ та використання ринкових інструментів для наповнення бюджету.
Міністр фінансів Сергій Марченко (фото: Getty Images)
Професор Юрій Городніченко (фото: Getty Images).jpg)
Данило Гетманцев (фото: Getty Images)