Політолог Володимир Фесенко назвав три висновки публікації Головкома ЗСУ Валерія Залужного щодо війни в Україні.Статтю Головкома ЗСУ Валерія Залужного у виданні Economist на своїй сторінці у соцмережах проаналізував Володимир Фесенко, назвавши три «головні сигнали»:
«- Війна з росією перейшла в позиційну фазу. Це суворий, непопулярний, проте чесний діагноз. І це означає, що у обох сторін війни не має переваги для повної і остаточної перемоги, лінія фронту не буде суттєво змінюватись. Власне, вона мало змінюється вже майже рік, після звільнення Херсону. І ця ситуація може затягнутися на невизначений час. Це сигнал, в першу чергу, нашим західним партнерам. Але він важливий і для нас, щоб не було ілюзій і надмірних очікувань щодо швидкої перемоги у війні проти росії.
— Захід має визначитись зі своєю стратегією в цій війні. Стаття Залужного в Economist стала своєрідною і неформальною відповіддю групі американських конгресменів-республіканців, які звернулися з відкритим листом до Президента США з питанням як раз про цілі і стратегію США щодо війни між росією і Україною. Стаття Залужного, звичайно, не писалася з такою ціллю (вона готувалася раніше), але з’явилася дуже своєчасно. Головнокомандувач Збройними Силами України чітко сформулював потреби ЗСУ, що саме можна і треба зробити для того, щоб змінити нинішню рівновагу сил у війні з росією на користь України. Ми маємо вирватись з пастки позиційної війни. Однак, виходячи з тексту Залужного, ми не зможемо це зробити лише власними силами. Нашим західним партнерам замало зараз просто допомагати нам на мінімальному рівні, щоб ми просто не програли цю війну.
— Що ми можемо і маємо зробити власними силами — «нарощування резервів». Якщо перекласти «п’ятий пріоритет» в пропозиціях Залужного на більш просту і пряму мову, то йдеться про більш ефективну і масштабну мобілізацію. Ми не можемо виграти війну силами тільки тих хлопців і дівчат, які вже воюють в Силах оборони України. І це вже сигнал для українського суспільства. Від себе додам, що це сигнал і для деяких підлеглих Залужного, яким можна і просто віддавати накази. Справа в тому, що система воєнкоматів підпорядкована командуванню Сухопутних сил. Але ця система, судячи з усього, і досі залишається радянською за своєю сутністю, морально і фізично застаріла. Міняти треба не воєнкомів, а саму систему призову і мобілізації в армію.
А це вже має бути рішення РНБО. Як це зробити — треба думати військовим експертам».
