За декілька годин до смерті хлопець врятував життя побратима, який зазнав поранення ніг
Куля російського снайпера вбила молодого бійця Івана Отрошка. Хлопець пішов захищати Україну добровольцем, тільки-но йому виповнилося 18 років. За цей час встиг побувати на найгарячіших напрямках. Після декількох поранень він повертався у стрій і продовжував стримувати окупантів. Останнє бойове завдання було на Авдіївському напрямку, серце бійця перестало битися у 20 років. Поховали Івана на кладовищі у Броварах. На прощанні з воїном був журналіст «5 каналу» Віталій Залевський.
Життя молодого воїна Івана Отрошка забрала ворожа снайперська куля. Його останнє бойове завдання було на Авдіївському напрямку 15 квітня. Попрощатися з хлопцем на центральній площі Броварів прийшли рідні, друзі та побратими.
Йому було лише 20 років. За декілька годин до смерті хлопець врятував життя побратима, який зазнав поранення ніг. Про такі героїчні подвиги бійця рідним розповів командир батальйону.
«Був приліт ворожого снаряду. І побратиму дуже посікло ноги. Побило так, що кров просто цебеніла. Юнак, якому лише 20 років, зміг побратиму, який бився в конвульсіях, накласти турнікети», – розповів дядько загиблого військовослужбовця ЗСУ Петро Отрошко.
Після цього Іван отримав інше завдання і зв’язок із ним зник. Рідні сподівалися, що живий. Та серце молодого бійця зупинилося через російську кулю. Тіло Івана змогли забрати з поля бою через три дні. Згодом снайпера, який вбив молодого воїна, знищили наші оборонці дронами, розповів батько Івана, теж військовий.
«Багато хто хотів мати такого друга, такого знайомого, товариша. Надійний хлопець, дуже надійний», – сказав батько загиблого військовослужбовця ЗСУ Іван Отрошко.
«Звичайно, це було як шок, як удар кувалдою. Це горе, яке розірвало нам серця», – додав дядько загиблого.
Загиблий Іван Отрошко служив від 2021 року. Його військовий шлях розпочався у 18, спочатку добровольцем пішов у 95-у окрему десантно-штурмову бригаду. Був кулеметником у боях на сході.
«У нього були тоді коліна у бинтах замотані. Він мені каже: «Воювати буду. Зараз лікуюся!». Я тоді ще був здивований, тому що 18 років хлопцю, це мій одноліток. У когось у такі роки немає навіть думки такої», – зауважив однокласник загиблого військовослужбовця ЗСУ Дмитро Теплюк.
Початок великої війни хлопець зустрів в окопах під Донецьком. Побував у найгарячіших точках – стримував окупантів під Ізюмом на Харківщині. У свій день народження 11 липня 22 року Іван зазнав серйозної бойової травми. Через контузію взагалі не міг говорити.
Хлопця відправили на лікування до шпиталю. Комісія військового комісаріату визнала його непридатним через травму. Іван не погодився з таким рішенням, після відновлення ще раз пройшов ВЛК і отримав статус «обмежено придатний». Через це не зміг проходити службу у складі штурмових підрозділів. Тому перевівся у 119-ту бригаду територіальної оборони.
«Це людина, яка закривала своїм серцем прогалини в нашій обороні України. Мені шкода таких молодих, які морально страждають. Але Іван був фізично підготовлений, вмотивований, він хотів служити в ССО», – сказав побратим загиблого військовослужбовця ЗСУ на позивний «Папай».
Це втрата не тільки для рідних, а й для всієї України. Поховали бійця на Алеї героїв місцевого кладовища Броварів.
