Лукасу діагностували рідкісний тип пухлини мозку у віці 6 років. Прогноз лікарів не залишав сумнівів – хлопчику не вдасться дожити до свого повноліття. Проте за 13 років від пухлини не залишилося і сліду.
Як Лукасу вдалося перемогти смертельну хворобу, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) із посиланням на Science alert.
За словами дослідників та лікарів, які лікували хлопчика, Лукас із Бельгії став першою дитиною у світі, яка вилікувалась від гліоми стовбура мозку, особливо небезпечного раку. Пухлина, що має повну назву дифузна внутрішня гліома моста (ДІПГ), щорічно діагностується приблизно у 300 дітей у США та до 100 у Франції.
Медична спільнота високо оцінила досягнення, які означають, що 85 відсотків дітей тепер виживають понад п’ять років після того, як у них діагностовано рак.
Але перспективи для дітей з пухлиною DIPG залишаються похмурими — більшість із них не живе й року після постановки діагнозу. Недавнє дослідження показало, що через два роки в живих залишилося лише 10 відсотків.
Променева терапія іноді може уповільнити швидкий розвиток агресивної пухлини, але проти неї не доведена ефективність.
Лукас та його сім’я приїхали з Бельгії до Франції, щоб він міг стати одним з перших пацієнтів, які приєдналися до дослідження BIOMEDE, де тестуються потенційні нові ліки проти DIPG.
З самого початку Лукас різко відреагував на ліки проти раку еверолімус, які йому призначили випадковим чином.
«Після серії МРТ я спостерігав, як пухлина повністю зникла», — розповів Ґрілл, керівник програми лікування пухлин головного мозку в онкологічному центрі Гюстава Руссі у Парижі.
Але лікар не наважився припинити курс лікування — принаймні доти, доки півтора року тому Лукас не повідомив, що все одно більше не приймає ліків.
«Я не знаю жодного подібного йому випадку у світі», — каже Грілл.
Ще невідомо, чому Лукас так повністю одужав і як його нагода може допомогти іншим дітям, таким як він, у майбутньому.
Сім інших дітей, які брали участь у дослідженні, вижили через роки після встановлення діагнозу, але тільки у Лукаса пухлина повністю зникла.
Причина, через яку ці діти реагували на ліки, а ні, ймовірно, пов’язана з «біологічними особливостями» їх індивідуальних пухлин, сказав Грілл.
«Пухлина Лукаса мала надзвичайно рідкісну мутацію, яка, як ми вважаємо, зробила її клітини набагато чутливішими до препарату», — додав він.
Дослідники вивчають генетичні аномалії пухлин пацієнтів, а також створюють пухлинні «органоїди», що являють собою маси клітин, які виробляються в лабораторії.
«Випадок Лукаса дає реальну надію. Ми спробуємо відтворити in vitro відмінності, які ми виявили в його клітинах», — сказала Марі-Анн Деблі, дослідник, який займається роботою лабораторії.
Команда хоче відтворити його генетичні відмінності в органоїдах, щоб подивитися, чи можна буде знищити пухлину так само ефективно, як це було у Лукаса.
Якщо це спрацює, «наступним кроком буде пошук препарату, який надаватиме такий самий вплив на пухлинні клітини, як і ці клітинні зміни», — додала Деблі.
Хоча дослідники надихнуті цим новим висновком, вони попереджають, що до будь-якого можливого лікування ще далеко.
«У середньому минає 10-15 років з моменту, коли перший препарат перетворився на лікування — це тривалий та затяжний процес», — сказав Грілл.