У боях за Україну загинув відомий волонтер та військовий Олександр Жуков із Полтавщини. Він від самого початку повномасштабного вторгнення допомагав Силам оборони, а у 2025 році став до їх лав вже як воїн.
Останній свій бій Олександр прийняв на Дніпропетровщині 24 березня, вдома на нього чекали кохана дружина та маленька донечка. Про загибель захисника повідомив кременчуцький телеканал «Візит».
Що відомо про Героя
«На війні загинув відомий волонтер та військовий Олександр Жуков. Рідні, друзі і просто небайдужі містяни до останнього не хотіли вірити у болючу та непоправну втрату, але, на жаль, найгірше підтвердилось«, – йдеться у повідомленні телеканалу.
Народився Олександр Жуков 16 січня 1989 року. Мешкав у Кременчуці.
Місцеві видання повідомляли, що він активно волонтерив від самого початку повномасштабного вторгнення РФ. Олександру за роки великої війни вдалося зібрати для потреб Сил оборони понад 50 млн грн.
А у квітні 2025 року він сам став частиною Збройних сил, долучившись до морської піхоти – і захищав рідну землю до останнього подиху.
«Матрос Жуков Олександр Васильович загинув 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тарасівка Дніпропетровської області«, – зазначив речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін.
Журналісти «Візиту» назвали Олександра «волонтером у душі та воїном за духом».
«Навіть на фронті продовжував піклуватись про побратимів, ділитись останнім і вірити у нашу перемогу так сильно, як ніхто інший – так про героя у соцмережах пишуть сьогодні його друзі та бойові товариші. «Ти завжди захоплювався легендарними особистостями воєнного часу, але насправді легендарною людиною був ти сам«, – звертаються друзі до Олександра Жукова, який тепер, на жаль, вже є воїном небесних військ», – зазначили журналісти «Візиту».
Ті, з ким зводило Олександра життя, пишуть: його загибель – величезна втрата і для родини, і для всієї країни
«Він був військовим. Волонтером. Чоловіком. Татом маленької донечки, для якої був героєм не лише у формі – а щодня, просто поруч. Він допомагав іншим, навіть коли самому було непросто. Вірив у людей, у країну, у майбутнє. Вмів підтримати, пожартувати, підставити плече. І завжди знаходив сили любити — щиро, глибоко, по-справжньому. Його донечка ще не до кінця зрозуміє, ким був її тато для цього світу. Але вона точно знатиме: він був людиною великого серця. Людиною, яка віддала найдорожче – заради інших. Сьогодні його немає поруч. Але є памʼять. Є вдячність. Є біль, який не вміщується в слова», – написала Наталія Питинська.
Низку зворушливих, сповнених болю повідомлень написала дружина Олександра Валерія.
«Коханий мій, цієї весни мав вийти фільм про шлях твого волонтерства, про твою надвелику роботу, про твою команду. Скільки всього ви зробили… скільки життів врятували. Він дуже вам вдячний. Ви його така велика підтримка.. це все було завдяки вам… Допомагати людям – це у тебе було в крові. Ти завжди виборював правду... Ти казав, що маєш важливу місію в цьому житті, ти обіцяв , що будеш жити заради нас.. ти ж обіцяв.. Коханий , чому так? Невже ти виконав свою місію?.. Чому ти так рано нас покинув?» – написала дружина Героя.
Вона додала, що 20 березня Олександр ледь не загинув, а вже за чотири дні його янгол-охоронець на мить відвернувся.
«Я до останнього вірила, що ти вижив, що ти зможеш вибратися, бо ти завжди знаходив сили боротися. Для тебе наче не існувало труднощів, яких ти не міг подолати», – написала Валерія.
«У твоїх очах ніколи не було страху… ти йшов туди, куди інші боялися навіть глянути… Ти приклад для багатьох. Мужній, справжній, відданий. Ти найкращий тато і чоловік. Таких більше не існує», – додала вона.
