Україна продовжує втрачати своїх Героїв на кривавій війні з окупантом. Цього разу сумна звістка прийшла на Полтавщину. Поблизу населеного пункту Новий Мир Ізюмського району Харківської області загинув воїн 3-ї штурмової Олег Осокін з Кременчука.
Про це повідомили у ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод«. Чоловік до лютого 2025 року був співробітником підприємства. Там наголосили, що Герой все життя прагнув робити світ кращим.
«Велика родина Крюківського вагонобудівного заводу провела в останню путь Олега Миколайовича Осокіна – воїна, колегу та люблячого сина. Життя героя обірвалося у запеклих боях за свободу України в серпні 2025 року», – йдеться в повідомленні.
На підприємстві додали, що довгих шість місяців тривав шлях захисника додому. Через інтенсивність бойових дій забрати тіло з поля бою вдалося лише нещодавно.
Що відомо про Героя
Захисник народився 9 вересня 1991 року в Кременчуці. Тут минули його дитинство, шкільні роки в гімназії № 22, навчання в ПТУ № 6 за професією «Садовод-озеленювач».
У 2010 році він прийшов на Крюківський вагонобудівний завод і пропрацював тут 15 років, із них 13 – на дільниці озеленення та благоустрою житлово-побутового відділу. Чи не кожен працівник заводу пам’ятає, як щоранку перед літньою спекою Олег разом із водієм водовозки розмотував довгі шланги й рясно поливав заводські клумби та газони.
Чоловік дбав, щоб заводська територія завжди була доглянутою, зеленою й красивою. Саме таким він і залишиться в пам’яті – людиною, яка все життя прагнула робити світ кращим і зеленішим.
Олег став до лав Збройних Сил України у лютому 2025 року. Службу проходив у відомій всім 3-й окремій штурмовій бригаді на посаді стрільця – помічника гранатометника. Його останній бій відбувся 2 серпня 2025 року. Захищаючи українську землю від загарбників, він виконав свій громадянський обов’язок ціною власного життя.
У полеглого залишилася мама – найрідніша людина, яка самотужки його виховувала, вкладаючи в нього всю свою любов і душу. Жінка має інвалідність, через яку їй важко пересуватися. Тому син завжди зустрічав її з роботи, ніжно тримав під руку й проводжав додому. Остання телефонна розмова перед бойовим виходом назавжди залишиться у пам’яті матері як найдорожчий спогад про сина-героя.
Прощання з Олегом Осокіним відбулося у Свято-Миколаївському соборі. Поховали його 15 січня 2026 року з військовими почестями у секторі почесних поховань на Свіштовському кладовищі.
«Схиляємо голови перед мужністю захисника, який змінив садовий інвентар на зброю, щоб ми могли жити під вільним небом. Спочивай з миром, Олеже!» – резюмували сумну звістку на підприємстві.