Яким був перший український прапор, чи мінялися місцями його синій та жовтий кольори, про радянські заборони та покарання за використання національної символіки – маловідомі факти про державний стяг нижче в матеріалі РБК-Україна.
Сьогодні, 23 серпня, в Україні День державного прапора. Наш національний стяг зараз майорить у багатьох куточках світу, але українці вимушені його ховати на окупованих територіях, як оберіг та символ надії. З ним ЗСУ борються за країну, і саме синьо-жовтий першим здіймається над звільненими містами, вже як символ свободи.
В історії українського прапора були заборони, арешти, суперечки щодо кольорів. Водночас він супроводжував всі акції народного єднання та проголошення незалежності.
Міф про послідовність кольорів
Датою затвердження українського стяга історики вважають 1848 рік, коли під час подій національного відродження на Галичині Головна Руська Рада у Львові прийняла офіційну символіку.
Спочатку це було полотно блакитного кольору з золотим левом, як на середньовічному гербі Галицько-Волинського князівства (Королівства Руського).
Однак через складність виготовлення такого орнаменту в місцевих громадах розповсюдження набули більш прості прапори з двох зшитих горизонтальних смуг тканини синього та жовтого кольорів.
Отже синя й жовта барви стали національними в XIX столітті, але їх послідовність на прапорі в ті роки не було остаточно встановлено, що стало предметом дискусій та досліджень.
Однією з причин суперечки щодо порядку кольорів могло бути використання правил німецької геральдики на території Австро-Угорщини (на той момент Львів входив до її складу). Відповідно до цих правил, прапор мав бути із жовтою полосою зверху за кольором герба, тому й виникла назва «жовто-блакитний» стяг.
Прихильники версії про «перевернутий» прапор часто наводять архівні фото періоду УНР. На знімках верхня полоса є світлішою за нижню. Але насправді технології фотографування початку ХХ століття часто викривляли відображення відтінків – при проявці плівки темні місця виходили світлими і навпаки.
Викривлене відображення кольорів прапора на знімку 1918 року солдатів Української Галицької Армії – традиційно золотий колір герба та нижня смуга вийшли темними (wikimedia.org)
Історичне підтвердження саме синьо-жовтої послідовності кольорів стягів за часів УНР міститься в тимчасовому законі про флот. В документі від 27 січня 1918 року визначалися прапори для українського військового та торговельного флотів з верхньою синьою та нижньою жовтою полосками і гербом у лівому куті. Такий же порядок барв на прапорі залишався у період Гетьманату Скоропадського.
Крім того, під час проголошення незалежності Карпатської України в 1939 році було ухвалено закон, у якому зазначалося: «Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня».
Прапор у Херсоні
Після падіння Російської імперії в 1917 році українські землі охопив національно-визвольний рух. Загальновідомими є свідчення про масові акції в Києві, але вони проходили по всіх містах країни.
Історик Роман Кабачій розповів РБК-Україна про одну з таких маніфестацій, що відбулася в Херсоні. Так, у березні 1917 року в газетах Херсона з’явилися численні заклики, написані незвичною народною мовою:
«Громадяни і громадянки! Прийшов час, і народ український кличе до себе всіх своїх синів і дочок. Не соромтеся, не цурайтеся своєї національності. Заявляйте сміло, хто ви такі!».
Успішно проводячи організаційну роботу, вже 16 квітня новостворене об’єднання «Українська хата» зібрало 25-тисячну маніфестацію, що складало біля третини тодішньої кількості населення міста. Серед мітингових гасел був і такий як «Нехай живе вільна Україна!»
Маніфестація в Херсоні пройшла під українським прапором. За спогадами письменника Михайла Чернявського, «о 12 годині стали всі збиратись, і ось на майдані показався відділ кінних козаків у старовинному вбранні запорожців, з бунчуком і чудовим шовковим українським прапором. Попереду лави їхав на білому гарному коні в гетьманському вбранні з булавою в руці сивоусий смаглий козак. Гучне «Слава» довго лунало на майдані, і утворилась ілюзія, що ніби на свято прибули справжні козаки-запорожці».
Майже через 100 років після тих подій, у березні 2022, сучасні херсонці знов вийшли на мітинги під синьо-жовтими прапорами на знак опору російським окупантам. Місцеві мешканці збиралися на центральній площі Свободи протягом місяця поки російські військові не почали розганяти людей силою.
Херсон після деокупації (Віталій Носач, РБК-Україна)
На цій же площі після звільнення міста у листопаді 2022 херсонці вітали воїнів ЗСУ з прапорами, які доводилося ховати під час окупації. Люди розповідали, що переховували національну символіку в гаражах, закопували в землю на городах.
Лазуровий замість блакитного
Зі встановленням радянської влади на українських землях національний прапор замінили на червоний стяг з синьо-жовтим прапорцем у верхньому лівому куті. Але з ідеологічних міркувань вже за рік прапор став повністю червоним з абревіатурою УРСР.
Лише в 1949 році на полотнищі з’явилася блакитна смуга. Проте навіть називати «блакитною» її було не бажано. Замість цього для опису прапора використовували слово «лазуровий».
Наприклад, в енциклопедії історії України цей лазуровий колір трактувався і як символ дружби російського та українського народів, і репрезентував Україну як морську державу. Також вживання цієї барви нібито мало нагадувати про боротьбу Богдана Хмельницького з чужоземними загарбниками під лазуровими прапорами та возз’єднання з російським народом.
Прапор УРСР з лазуровою полоскою (wikimedia.org)
Роман Кабачій зазначає, що блакитний колір хоч і в деформованому вигляді, але таки пробився в Україну.
«Тодішній Голова Президії Верховної Ради УРСР Михайло Гречуха неофіційно пояснював, що додавання оцієї «лазурової» полоски, щоб не називати її блакитною чи синьою, було «подачкою» дядькам з-за океану [мається на увазі українська діаспора] через внесок України у Перемогу, шматком жовто-синьої ганчірки», – розповів історик.
За прапор – до в’язниці
Використання синьо-жовтого стяга за часів УРСР було під суворою забороною та загрожувало ув’язненням. Вивішування національного прапору було на контролі органів КДБ та мало статус «надзвичайної події».
Один з таких випадків стався в Києві у ніч на 1 травня 1966 року, коли український стяг замайорів над будівлею Київського інституту народного господарства (нині Київський національний економічний університет). Його вивісили 26-річний Віктор Кукса та 28-річний Георгій Москаленко.
Прапор України, який вивісили над Київським інститутом народного господарства (wikimedia.org)
Місце було обрано не випадково, адже перед корпусом вишу зранку мали збиратися учасники першотравневої демонстрації.
На прапорі Георгій вивів чорнилом друкованими літерами: «Ще не вмерла УКРАЇНА, ще її не вбито!». Хлопці пошили стяг з жіночих шарфів, а тризуб скопіювали з грошей УНР – вирізали з чорної матерії і нашили на полотнище.
31 травня 1967 Київський обласний суд ухвалив на закритому засіданні таке рішення щодо «порушників»: Віктор Кукса, який вивішував прапор, отримав два роки ув’язнення, а Георгій Москаленко, який лише прикривав друга, – три роки таборів суворого режиму.
Історичний «живий ланцюг»
1990 рік став знаковим у відродженні української державності. Радянський Союз ще не розпався і національна символіка була під забороною, але синьо-жовтий стяг почав все частіше з’являтися на будівлях міськрад спочатку в західних регіонах. Однак вже 24 липня національний прапор підняли над Київською міською радою під час 200 тысячного мітингу.
Кияни біля будівлі міськради 24 серпня 1990 року (Архівне фото)
Ще одна важлива подія сталася раніше – 22 січня 1990 року. Під синьо-жовтими прапорами відбувся «Ланцюг єдності» від Івано-Франківська через Львів до Києва в історичний День злуки УНР та ЗУНР. Організатором виступив Народний рух України за перебудову.
В фондах Національного музею історії України у Другій світовій війні зберігається один із прапорців українського «Ланцюга єдності».
За словами історика Романа Кабачія, акція надихалась «Балтійським шляхом» – «живим ланцюгом» Таллінн – Рига – Вільнюс у серпні 1989 (проведеним в річницю пакту Молотова-Ріббентропа, за яким Країни Балтії мали бути окупованими СРСР).
«Синьо-жовті» країни: які прапори схожі на український
Через схожість барв українського та шведського прапорів радянська пропаганда поширювала вигадки про те, що гетьман Іван Мазепа «запозичив» синій та жовтий кольори для українського стяга у шведів, з якими уклав союз проти Петра І.
Звісно, ніяких історичних доказів цьому не існує. Перші згадки про блакитно-жовті барви прапорів на українських землях датуються 1256 роком. Приблизно в цей же час (1275 рік) таке поєднання кольорів з’явилося в Шведському королівстві –жовтий хрест на синьому полотнищі.
Якщо в Україні синій чи блакитний символізує небо, а жовтий – родючі землі, то в Швеції це кольори вірності та щедрості відповідно.
Також фейком є інформація, що прапор нібито дістався України в спадок від Австро-Угорщини.
Полотницще синьо-жовтого кольору є національною символікою Нижньої Австрії. Це одна з 9 федеративних земель держави Австрія.
Прапор Нижньої Австрії (wikimedia.org)
Українські території ніколи не були частиної Нижньої Австрії. До того ж зовнішній вигляд австрійського прапора було затверджено лише 1954 року. Відтінок синього у прапорів все ж відрізняється – австрійці називають його «блакитно-дунайським».
Ще кілька країн мають сині та жовті кольори на своїх прапорах.
Прапори Боснії та Герцеговини, Казахстану, Палау, Барбадосу, ЄС та Швеції (фото: freepik.com, wikimedia.org)
Боснія і Герцеговина – жовтий трикутник на синьому фоні, який символізує основні етнічні групи країни (боснійців, хорватів та сербів). Зірки на прапорі символізують народи Європи.
Казахстан – на синьому фоні сонце з 32 променями та орел під ним, що символізує владу та мудрість.
Республіка Палау – повний місяць на блакитному фоні тлумачать як символ води чи свободи, та жовтих берегів цієї острівної країни.
Барбадос – три вертикальні смужки: дві по боках синього кольору та одна смужка жовтого кольору посередині, на якій намальовано тризуб. Сині смужки означають море, а жовта — пісок.
Прапор Європейського союзу – 12 жовтих зірок, що по колу розташовані на синьому фоні. Це число символізує єдність і довершеність. Стільки країн були членами ЄС на момент затвердження прапору.