«Війна – як бокс: боротися і перемагати». Історія чемпіона світу, який воює під Покровськом

Роман Власенко присвятив все життя бойовим мистецтвам і представляв Україну на міжнародних змаганнях. Тепер він захищає країну на Покровському напрямку в лавах 110 ОМБр.  Про спортивне та армійське життя, перше поранення і плани на «після війни» – детальніше в матеріалі РБК-Україна.

11 разів ставав чемпіоном світу

Роман народився у Німеччині, але з часом батьки разом з ним переїхали у Чернігів, де віддали ще десятирічного хлопця у гурток рукопашного бою. Наступні сім років він присвятив себе саме цьому виду бойового мистецтва, зміг двічі виграти першість серед дорослих, проте після 17 років він перейшов до іншого тренера і сфокусувався вже на кікбоксінгу.

«Я почав виступати на чемпіонатах України, країнах Європи, інших держав. У 20 років став чемпіоном світу. З 2004 і до 2008 року у складі збірної вдавалось вигравати чемпіонати. Загалом за збірну я виступав 12 років, потім з неї пішов, але виступати не перестав, просто робив це вже неофіційно«, – розповідає Роман.

Спортсмен дуже пишається своїм досягненням – йому вдалося 11 разів виграти чемпіонат світу з кікбоксінгу у розділі «фул-контакт». Також у різний час він брав участь у змаганнях з боксу, де перемагав суперників з Білорусі.

За словами Романа, школа боксу в Україні доволі непогана, і він особисто знає багато сильних боксерів з Чернігівщини, які і надалі представляють країну на міжнародних змаганнях.

Фото: Роман Власенко присвятив спорту все життя, брав участь у змаганнях по всьому світу

З часом Роман почав працювати тренером та навчати нових спортсменів тому досвіду, який йому вдалося отримати за майже 20-річну кар’єру кікбоксера.

Бойовий шлях від Чернігова до Покровська

В перший день повномасштабного вторгнення Роман одразу встав на захист рідного Чернігова, служив у РЕБівській частині і прикривав небо над нашими бійцями від ворожих дронів. Там же вперше зустрівся з бурятами, які захоплювали та грабували громади Чернігівської області. З часом його прикомандировували до іншої бригади, яка виконувала бойові завдання на Запорізькому напрямку, в районі Роботиного та Вербового.

А вже чотири місяці тому Роман долучився до лав 110 окремої механізованої бригади. За його словами, у бригаді він теж займався радіоелектронною боротьбою, проте нещодавно дістав легке поранення, певний час був і лікарні і наразі перебуває у комендантському взводі.

При цьому двічі за час служби Роману вдавалося взяти участь у змаганнях з кікбоксингу і виступити в Туреччині, а також Німеччині.

Фото: Роману вже під час служби вдавалося взяти участь у зарубіжних змаганнях

Вихід перед боєм схожий на боксерський поєдинок

«Моменти бували різні. Було і страшно, але допомагало, коли ти налаштовуєшся, коли ти борешся із самим собою і з противником. І тоді ти налаштовуєшся на результат. Війна схожа на бокс – потрібно боротися зі страхом і перемагати «, – каже Роман.

При цьому чоловік провів паралелі із спортивними змаганнями, під час яких відчувається сплеск адреналіну і тоді боєць налаштовується лише на перемогу. Також він відзначив важливість командної роботи, коли військові можуть допомогти та прикрити одне одного.

Перші важкі бої Роман зустрів саме на Покровському напрямку, коли ворожі дрони робили десятки скидів на його позиції за добу. За його словами, ворога вдавалося стримувати в районі Архангельського, Кераміка і Прогресу. Там же цілодобово доводилося перебувати на позиціях, поки по них «працювали» ворожі танки.

Фото: Чотири місяці тому Роман долучився до лав 110 окремої механізованої бригади

Але саме хороша фізична підготовка допомагала йому у важкі моменти, він міг оперативно змінити позицію або взяти з собою більше боєкомплекту. І тренерський хист став у нагоді вже саме під час виходів на бойові завдання, коли Роман мотивував інших хлопців не здаватися та йти далі, як би не було важко.

«Був хлопчик зі мною, я його мотивував. Він узагалі від спорту далекий, важить 47 кг, йому лише 24 роки. І він тягнувся, але йшов поруч. Я кажу, йди, я йду, і ти йди. І, до речі, тепер він став одним із гарних солдатів, він зараз добре виконує бойові завдання«, – пригадав Роман.

За понад два роки повномашстабної війни професійний спортсмен, який до цього ніколи не був пов’язаний із військовою службою, підкреслив, що армія привчила його до більш жорсткої дисципліни, хоча на початку було доволі важко себе переналаштувати.

Кожному спортсмену знайдеться робота у 110-й бригаді

Нещодавно Роман відвідував Світловодську громаду в Кіровоградській області з благодійним майстер-класом, а також виступив із закликом наслідувати його приклад і вступити до лав 110 окремої механізованої бригади.

«Я сказав: хлопці, не треба боятися, поки за вами прийдуть, краще відразу йдіть до нас (у 110 бригаду – ред.). У нас знайдеться для вас посада за вашим духом, за вашим знанням і вмінням. Якщо ти можеш водити машину, то ми тебе не відправимо в піхоту. Для кожного буде свій підхід«, – роз’яснив Роман.

За його словами, на фронті зараз потрібні саме вмотивовані бійці, які будуть налаштовані на знищення ворога і тоді більшість страхів самі собою відпадуть. І члени спортивної спільноти могли б взяти з нього приклад, піти в армію, хоча б з тієї причини, що в більшості з них явно немає проблем зі здоров’ям.

Відео: Боєць 110-ї бригади Роман Власенко виборює незалежність України на полях битв Покровського фронту (facebook.com/110separatebrigade)

Роман припускає, що після закінчення війни він був би готовий продовжити службу в 110 бригаді і хотів би створити на її базі окрему спортивну роту або ж навчальний центр, який буде готувати новобранців на майбутнє.

«Я стояв під нашим прапором 11 разів, у цей час гімн грав. Прапор піднімається, є така гордість, що саме завдяки тобі це зроблено, що ти популяризуєш нашу країну. А тут зараз трохи інше: ми її захищаємо. Кожен захищає по-своєму, кожному потрібно знайти своє місце, де йому буде комфортно. Тоді в нас буде сильна армія«, – підсумував Роман.