Український військовий Олександр Таран, морський піхотинець з Маріуполя, провів три роки в російському полоні, витримавши нелюдські умови, катування та хвороби. Його історія — про виживання в Донецьку, Оленівці та Камишині, де полонені стикалися з голодом, відсутністю води та епідемією туберкульозу.
Звільнений у липні 2025 року, Олександр зараз проходить реабілітацію в столичному яхт-клубі, де фізична праця допомагає йому адаптуватися — деталі читай у матеріалі.
Страшний полон, від якого завмирає кров у жилах — як боєць його пережив
Родом з династії моряків, Таран служить з 2016 року в 503-му батальйоні морської піхоти. Повномасштабну війну зустрів у Маріуполі, де після боїв потрапив у полон.
Нас просто загрузили в КАМАЗ, зав’язали очі, просто називали прізвище і закидали… знущались всю дорогу до аеропорта
, — пригадує він. У Донецьку бракувало води:
…Якщо тобі знайшли 200-300 г води на день технічної, то, ну, це було добре.
В Оленівці знущалися з маріупольців, а камери були переповнені цивільними:
Людей просто набирали для кількості. Це люди вже за 60 років і 18-річні хлопці.
У Камишині прийомка тривала понад добу з побиттями та шокерами. Таран розповідає, що там вони стояли на колінах з піднятими руками, їх били ногами та руками, та не давали їм спати.
Епідемія туберкульозу забрала багатьох: невідомо якими препаратами лікували, тож люди просто згорали за тиждень-два. Сам Олександр теж перехворів, а вага впала до 50 кг. Звільнення стало несподіванкою для них, адже, за його словами, вони не чекали, що це відбудеться саме у той момент.
Попри складну адаптацію після неволі, Таран мріє повернутися до звільненого Маріуполя з матір’ю та сестрою. Історія цього бійця — це нагадування про тисячі полонених, які все ще в неволі.