Вони пережили тортури у полоні, а на волі змушені продовжувати боротьбу за свої права. Кожен п’ятий цивільний, який повернувся з полону цього року, не отримав допомоги від держави. Усе через прогалини в законодавстві.
Щоб отримати виплати чи безкоштовне лікування, людям спершу треба довести, що їх кинули в катівню саме через активну проукраїнську позицію. Це нерідко буває неможливо, тому тисячі людей, вибравшись на волю, залишаються без підтримки.
Що коїться з правами цивільних полонених та чи є шанс на покращення ситуації — читай далі в матеріалі.
Чому цивільним полоненим так важко отримати соціальні гарантії
Даниїл Булгаков нині працює одразу у трьох громадських організаціях. Він допомагає цивільним, які так само пройшли крізь полон та тортури, а вибравшись на волю, опинилися сам на сам зі своїми проблемами.
— У нас тисячі людей, які кинуті державою напризволяще, — каже чоловік.
Даниїл родом із Донецька. Коли місто окупували, він виїхав на навчання до Харкова. Але у 2019 році повернувся доглядати онкохвору бабусю. За рік, відразу після її смерті, за ним прийшли окупанти.
— Постукали у двері, показали посвідчення у двірне вічко. Я тільки-но відкрив, як тут вибиваються двері, залітають люди в спецодязі, валять на землю, натягують пакет на голову.
Даниїла звинуватили у шпигунстві й жорстоко катували, аж поки він не підписав зізнання.
Прикували до стільця. Приїхала людина з Москви, так і казав, що він заради мене приїхав. Почали мене спочатку просто струмом бити, а наприкінці спиляли мені кілька зубів.
За ґратами Даниїл провів понад 3 роки. Сім місяців перебував у найстрашнішій катівні Ізоляції. Хоча навіть сфальсифікованого суду так і не було. У 2023 році його відпустили. Він набирав грошей і торік через Білорусь нарешті повернувся до України.
Та коли пекло катівень закінчилося, почалося інше випробування на волі. Він опинився без грошей та документів на новому місці.
В Україні є закон, який гарантує допомогу цивільним, які пережили полон. Їм мають виплачувати 100 тисяч гривень одноразово та ще по 100 тисяч за кожен рік у неволі. Передбачене лікування, і реабілітація, зокрема психологічна. А віднедавна вони мають на відстрочку від мобілізації.
Але, щоб отримати ці гарантії, треба спершу довести, що ти був у полоні. Тим, хто вибрався на волю не через обмін, а самостійно, зробити це надзвичайно складно.
Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, стверджує, що є люди, яких з різних причин викрадали та брали у полон на окупованих територіях.
Після того, як їх там тримали два-три місяці, а іноді півроку, росіяни їх відпускали. Але жодного документа про те, що “ми вас тримали у підвалі” ніхто, звісно, не дасть.
Статус полоненого надає спеціальна комісія. Вона раз на місяць збирається у Міністерстві розвитку громад і територій. Складається із 18 членів — представники міністерств, поліції, СБУ та 4-х громадських організацій. Пані Ольга входить до неї теж. Каже, часто сама допомагає людям шукати докази полону.
— Багато кому дзвоню, вони називають свідків. Я дзвоню цим свідкам і ми шукаємо хоч якісь ниточки, за які можна зачепитися.
Що не так з нинішнім законодавством
Та знайти підтвердження, що ти був у катівні, ще недостатньо. Закон визнає полоненим лише того, кого затримали саме за активну проукраїнську позицію.
Даниїлу вдалося отримати статус полоненого завдяки довідці від ФСБ. В ній вказано, що утримували його за шпигунство. Щоправда, на рішення комісії й виплати чекати довелося понад пів року. Якби не друзі, стати на ноги було б дуже важко.
— Цей закон працює тільки для героїчних героїв. Ти цивільний заручник тільки тоді, якщо ти активно відстоював позицію публічно, якщо гранату десь закинув і демонстрував будь-які способи опору окупанту.
Тим часом росіяни масово кидають за ґрати не лише активістів. Людей масово затримують просто за українську мову чи символіку. Тому за різними даними, в полоні зараз перебувають від 10 до 20 тисяч людей.
— До тебе можуть просто прийти, якщо ти родич АТОвця, журналіста або не прийшов в перших рядах за російським паспортом. Або хтось з колаборантів на тебе показав пальцем, зробив якийсь донос, — пояснює Ігор Котелянець, голова правління ГО Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля.
Тож нині громадські організації, зокрема і ті, хто входить до комісії, вимагають від уряду змінити законодавство. Щоб підтримку отримали всі, хто був незаконно затриманий окупантами.
— Такі підходи, коли комісія надає допомогу лише тим, хто щось довів, перетворює соціальну допомогу на винагороду, — додає активіст.
— Навіть якщо люди не потрапляють під закон, це не означає, що вони не потребують допомоги. Має бути хоч якась базова виплата. Нехай це буде не сто тисяч, а хоча б кишенькові на перший час, щоб людина могла щось собі купити, відновити документи й почати нове життя, — підсумовує Ольга Скрипник.