За останні три тижні в Києві трапилася ціла низка підліткових самогубств. В жовтні у столиці наклали на себе руки п’ять підлітків. Усі зробили це однаковим способом — викинулись з вікна багатоповерхівки. У двох випадках підлітки зробили це парами — стрибнули, взявшись за руки. Причини масових суїцидів залишаються невідомими. За однією з версій, це повернення сумнозвісних «груп смерті» в інтернеті, де підліткам дають смертельно небезпечні завдання, фінальне з яких — суїцид. Є також припущення, що причиною дитячих самогубств стають депресія та розпач через війну.
«ФАКТИ» з’ясовували, що відомо про підліткові суїциди, які трапилися в жовтні, і що з цього приводу говорять психологи.
«Я все це бачила та нічого не могла вдіяти…»
Перший випадок, який шокував, стався 2 жовтня у Дніпровському районі Києва. Близько полудня на вулиці Микільсько-Слобідській вистрибнули з 24 поверху 17-річна дівчинка та її 18-річний брат. Коли на місце трагедії приїхали екстрені служби, обидва вже були мертві. Виявилося, що загиблі транслювали свій суїцид у прямому ефірі. За кілька хвилин до того, як вистрибнули з вікна, брат та сестра включили трансляцію у TikTok. Останнє, що хлопець сказав своїй сестрі, було освідчення в коханні.
Брат із сестрою жили у місті Березань Київської області у великій родині, де було 14 дітей. Батьки були їм не рідні — брата та сестру свого часу забрали з дитбудинку.
Деякі подробиці цієї незрозумілої трагедії прозвучали в ефірі програми «Говорить вся країна». Журналісти поговорили з друзями та близькими загиблих. Ті розповіли, що загиблий хлопець часто поводився дивно — був замкненим і відлюдкуватим. А ось його сестра, за словами знайомих, справляла враження цілеспрямованої та життєрадісної людини. Дівчинка закінчувала одинадцятий клас і казала, що збирає гроші на навчання в університеті. Але взимку її поведінка змінилася. Знайомі кажуть, що вона стала сумною та задумливою, почала носити чорні об’ємні речі та її дедалі частіше стали бачити в компанії брата.
Освідчення в коханні, яке прозвучало у прямому ефірі за секунду до їхньої загибелі, породило версії про те, що, можливо, між ними були романтичні стосунки. Але їхні рідні, з якими поговорили журналісти програми, це заперечують. Наприклад, зведений брат розповів, що загиблі «просто розігрували кохання». Історія кохання, за словами брата, там теж була, але не між ними — у загиблого хлопця був інший об’єкт обожнювання.
«Це сталося 2 жовтня. 2 жовтня у дівчини, яку Вова дуже любив, був день народження. Вони мали складну історію кохання… Тому я думаю, що день він обрав не випадково».
Названа мати бачила трагедію у прямому ефірі.
«У нас є телеграм-канал „Сім’я“, — розповіла жінка журналістам. — Ми всі там спілкуємось, розповідаємо про події, які відбуваються. І вони це виклали на канал. Я все це бачила та нічого не могла вдіяти…»
Жінка розповіла, що дивних змін у поведінці дітей не помічала, а той факт, що сестра почала більше часу проводити з братом, нікого не насторожував — дівчинка говорила, що хоче його підтримати.
«Донька розповіла, що переписується з «другом, який добре її розуміє»
Другий випадок самогубства підлітків стався через тиждень, 9 жовтня. Знову загинули двоє — цього разу дві подружки. Того ж віку, що й загиблі брат та сестра. Дівчата теж разом стрибнули з багатоповерхівки — недобудованої будівлі на вулиці Оноре де Бальзака у Деснянському районі Києва.
Відомо, що дівчатка товаришували, і були одногрупницями — навчалися в інформаційному коледжі при одному зі столичних вишів. На 25 поверсі недобудови поліцейські знайшли їхні речі та мобільні телефони, де було записано передсмертні повідомлення. Перед тим, як скоїти суїцид, дівчатка налаштували повідомлення таким чином, що вони були відправлені їхнім батькам в той момент, коли вони вже були мертві. За попередньою інформацією, у сім’ях дівчат не було конфліктів, і що стало причиною такого вчинку, залишається невідомим.
Як і причини третього суїциду, 15 жовтня. Знову у Києві — цього разу на Мінському масиві. З вікна багатоповерхівки на вулиці Миколи Гулака вистрибнула 12-річна дівчинка. У поліції повідомили, що дівчинка загинула на місці (у соцмережах пишуть, що вона стрибнула з 22-го поверху).
Відразу п’ять підліткових суїцидів у столиці за три тижні породили побоювання, що у соцмережах почали знову з’являтися так звані «групи смерті», де невідомі куратори дають учасникам смертельно небезпечні завдання. «ФАКТИ» повідомляли, що у 2017−2018 роках через сумнозвісні суїцидальні ігри «Синій кит», «Червона сова» та «Собачий кайф» наклали на себе руки кілька десятків українських підлітків. Тоді «куратори» знаходили своїх жертв переважно через російську соцмережу «ВКонтакті», яку в Україні заборонено. Однак тепер з’являється тривожна інформація про те, що «куратори» знаходять своїх жертв через месенджери.
Наприклад, мати 14-річної Софії з Києва Інна розповіла «ФАКТАМ», що її доньці став писати невідомий у месенджері Viber. На перший погляд безневинне листування незабаром переросло у спроби невідомого співрозмовника схилити дівчинку до суїциду.
— У нас із донькою завжди були близькі та, як мені здавалося, довірчі стосунки: ми багато розмовляли, Софа розповідала мені, що її турбує, — розповіла Інна. — Але з початком повномасштабної війни багато що змінилося. Наш тато пішов добровольцем на фронт, де перебуває досі. Я сама з двома дітьми (молодшій дочці 4 роки), працюю на двох роботах. І все це за умов постійної тривоги — за чоловіка, за дітей. За останні півтора року у нас із Софою не так часто була можливість просто поговорити. Я була більше сконцентрована на тому, чи в безпеці діти, чи є поруч укриття, чи встигнуть вони туди добігти… Софа страшенно сумувала за татом, за нашим колишнім довоєнним життям і, як я тепер розумію, не знала, з ким цим поділитися. Напевно, не хотіла засмучувати й без того постійно схвильовану маму…
Софі написали у Viber. Ця людина називала себе Максимом. Казав, що йому 15 років, що він нібито мешкає десь неподалік і іноді бачить Софу на вулиці. Запитував, чому вона завжди така сумна. Коли Софа сказала, що сумує за татом, ця людина написала, що його батько нібито теж на фронті. Вони переписувалися майже три місяці. Спочатку цей Максим наче Софу підтримував: писав, що «добре її розуміє», скаржився, як його дістали школа, навчання, однолітки й так далі. Говорив, що скоро вони обов’язково зустрінуться, але не зараз — поки що він, мовляв, «ще не готовий». Донька йому довірилася та у цих листуваннях була дуже відвертою. Пізніше скарги Максима на його непросте життя переросли у щось більше. З’явилися фрази на кшталт «Я більше не хочу так жити». Він писав, що війна ніколи не закінчиться, що і його батько, і тато Софи рано чи пізно обов’язково загинуть, що немає сенсу будувати плани, та й взагалі «нікому ми в цьому світі не потрібні». Далі практично всі їхні листування були про це. Та найстрашніше, що моя Софа почала з ним погоджуватися. Там уже були й фрази про те, щоб «закінчити все це разом, одночасно». Мені Софа ні слова не говорила — ні про цього Максима, ні про листування. Страшно подумати, чим могло все це закінчитися, якби не двоюрідна сестра Софи. Їй вісімнадцять років, і вона завжди була для Софи авторитетом. Донька розповіла їй, що переписується з «другом, який добре її розуміє». Так все це й розкрилося… Зараз і Софа, і я ходимо до психологів. А щодо цього Максима, то, коли Софа перестала відповідати на його повідомлення, він швидко видалив свій аккаунт. Що ще цікаво: одного разу він надіслав Софі нібито свою фотографію. Але, перевіривши цей знімок через ґуґл, я з’ясувала, що це фото одного російського актора-підлітка. Я впевнена, що донька переписувалася з дорослою людиною, яка мала на меті довести її до суїциду. Ще трохи — і боюся, що йому це вдалося б.
«Всебічна підтримка дітей у часи війни є найголовнішим завданням дорослих»
Що може стояти за підлітковими суїцидами, що почастішали? Як батькам уберегти своїх дітей? Про це «ФАКТИ» поговорили з кандидаткою наук, медичною психологинею, суїцидологом, експерткою з психологічної кібербезпеки Наталією Бугайовою.
— За останній час ми побачили цілу низку повідомлень про підлітків, які вчиняють самогубства. Деякі з них роблять це парами, вистрибуючи, наприклад, разом з вікна. Чи можна припустити, що мова йде про суїцидальні ігри?
— Через несформованість моделей поведінки підлітки та діти схильні до наслідування, тому можуть копіювати дії інших людей, які їм подобаються та які їх вразили, — говорить Наталія Бугайова. — Парний суїцид має певні особливості. З одного боку, якщо одна людина з пари потенційних суїцидентів відмовиться від запланованого самогубства, це може зупинити другу людину, але є й зворотний бік, коли одна людина, навпаки, індукує іншу — фактично тягне її за собою. Здається, вдвох не так страшно йти з життя, при цьому не береться до уваги те, що кожний, в будь-якому разі, вмирає наодинці.
Наразі про діяльність якихось нових суїцидальних груп невідомо. Але не будемо забувати про те, що Україна знаходиться у стані війни, а інформаційна війна, як складова гібридної війни, окрім багатьох інших сфер життя країни, завжди націлена на найбільш вразливі категорії населення, якими є діти та підлітки. Саме тому психологічна кібербезпека є дуже важливою складовою у вихованні дітей.
— Вже понад пів року всі українці перебувають в умовах постійного стресу. Чи може життя в умовах війни та постійної небезпеки підштовхувати підлітків до суїцидальних настроїв?
— Безумовно, в умовах війни у підлітків більше стресових ситуацій. Війна може посилювати та розширювати спектр проблем, які є у підлітків, але ж все одно підліткові проблеми залишаються головними для дітей у будь-які часи: це непорозуміння з батьками, проблеми у навчанні, булінг, нещасне кохання, фізичне чи сексуальне насильство, проблеми із законом, зловживання психоактивними речовинами тощо.
Фізіологічні зміни, гормональна перебудова організму, формування психіки, вторинна соціалізація, самі по собі є дуже складним періодом для підлітків. Війна — тяжке випробування і для дорослої людини, а для підлітків це додаткове психологічне та фізичне навантаження. Ми розуміємо, що зміна умов життя та постійне стресове напруження чинять більш руйнівний вплив на організм, що зростає, саме тому всебічна підтримка дітей та підлітків у часи війни є найголовнішим завданням дорослих.
Також слід пам’ятати, що інтерес аутодеструктивних груп є наслідком проблем у сім’ї, а не причиною, як такою. Якщо у дитини розвинулась суїцидальна поведінка, це свідчить про певні порушення у сімейних стосунках та вихованні. При вихованні дітей велику увагу слід приділяти розвитку духовності. Хочу зазначити, що духовність має не тільки релігійну спрямованість, але й соціальну. Людина, яка розвивається духовно, має, окрім всім відомих якостей, ще й такі, як наявність моральних та духовних цінностей, здатність до самоконтролю та вміння нести відповідальність за власні дії. Це все є потужним стримувальним антисуїцидальним фактором.
Якщо виховувати дітей тільки на матеріальних цінностях, не приділяючи увагу духовним, не можна бути застрахованими від того, що дитина не зробить фатальний крок у безодню.
— Багато хто зараз сконцентрований на тому, аби вберегти дитину від фізичної небезпеки (наприклад, проконтролювати похід в укриття під час тривоги), а розмови з дитиною відходять на другий план. Як поводити себе батькам?
— Мислення у підлітків дихотомічне. Саме тому вони сприймають світ полярно, без напівтонів — все або чорне, або біле. Світосприйняття у підлітків загострене, а емоційний стан вкрай нестабільний. Для них є дуже важливим, щоб поряд була терпляча, впевнена у собі, стабільна та надійна доросла людина, яка все зрозуміє, пояснить, як правильно реагувати та діяти у певних ситуаціях, захистить та допоможе.
В жодному разі не можна знецінювати почуття дитини та забороняти їх. Важливо показати, що ви розумієте, що з нею відбувається, вислухати, заспокоїти та запевнити у тому, що ви завжди поряд і дитина може на вас розраховувати.
Якщо дитина не йде на контакт з батьками, треба залучити людину, яка має у неї авторитет. За відсутності такої людини або при явних антивітальних проявах необхідно звернутися до профільного спеціаліста — суїцидолога чи медичного або дитячого психолога. Вони зможуть знайти найкращий варіант для того, щоб вийти на контакт з дитиною, розібратися у проблемах, що існують, та допомогти у їх розв’язанні.
Треба бути готовим до того, що може знадобитися не тільки індивідуальна, але й сімейна психотерапія. Це обумовлено тим, що психологічна нестабільність одного члена родини, тим паче дитини, свідчить про порушення психологічної рівноваги у родині та вимагає стабілізації сімейних відносин у цілому.
Не слід боятися говорити з дітьми про суїцид. Діти можуть не усвідомлювати, що суїцид є не тимчасова реакція на ситуацію, а незворотна дія, яка ставить на житті крапку.
Важливо завжди бути у контакті з дітьми, розвивати дітей не тільки фізично, але й духовно, цікавитись їхнім життям та проблемами, ділитися з ними власним досвідом, вчити тому, як треба себе поводити у різних ситуаціях, допомагати та захищати їх.
Тільки тоді можна бути впевненими, що навіть у складних ситуаціях духовні цінності людини завжди переважать чашу терезів на бік життя.