Як гарні ідеї стають убивчими в умовах війни. Київські депутати знову планують витратити мільйони бюджетних коштів на побудову метро на Троєщину та нових трамвайних ліній до Броварів і Бучі. Знову, бо не змогли вирішити цю проблему за десятки років. Детальніше про ініціативу та скільки вона вартуватиме українцям, читайте в матеріалі «Моєї Київщини»
24 листопада на сайті Київської міськради з’явився проєкт рішення під назвою «Про затвердження Міської цільової програми розвитку транспортної інфраструктури міста Києва на 2024-2025 роки». У документі вказано, що депутати магістрату, зокрема, розглядають можливість будівництва метро до столичного житлового масиву Троєщина і прокладання тролейбусних маршрутів до двох міст Київщини, а саме – до Бучі (із понад 60 тисяч населення) та до Броварів (понад 100 тисяч населення).
Нижче наведено ескіз мапи київського метрополітену «Перспективи розвитку».
Фото: КП «Київський метрополітен»
Загальний бюджет аналізованого проєкту імовірної програми розвитку транспортної інфраструктури міста Києва на 2024-2025 роки – 34 млрд 783,627 млн грн. Із яких майже 20 млрд грн мають виділити із бюджету Києва, 800 млн грн – із держбюджету та понад 14 млрд грн – із інших джерел.
І от виникає важливе питання: чому це вирішили зробити саме зараз, на десятому році війни росії проти України, коли бойові дії у одній із найгарячіших фаз за весь період протистояння? Коли прості українці, а особливо діти, замовляють на день народження дрони для наших захисників, віддають для фронту останні копійки?
Чудовий час почати будівництво метро чи трамвайних ліній, без яких люди обходилися десятиліттями, правда? Нагадаємо, росіяни, менш ніж два роки тому були на підступах до Києва, а частину області московити окупували. Немає жодних гарантій, що це не повториться знову. Хоч зараз відстань до ворога нібито збільшилася, проте це не заважає рашистам атакувати Київщину «шахедами» та ракетами. Ми ж від дронів будемо коліями відбиватися, а замість ППО метро використовувати? Якщо так, на думку авторів проєкту, то це дійсно важливі витрати.
Звісно, важливість ролі пасажирського транспорту в житті будь-якого сучасного міста складно заперечити, оскільки його значущість впливає і на якість транспортних послуг, і на комфорт життя містян. А якщо йдеться про столицю та пристоличний регіон, то з актуальністю та нагальністю потреб у додатковому транспорті й не посперечаєшся.
Дійсно, метро на Троєщину планувалося ще у вісімдесятих роках минулого століття. Питання транспортної розв’язки найбільш близьких до столиці міст Ірпінь, Буча, Вишгород, Бровари завжди були на часі, хоч і вирішувалася, зазвичай, равликовими кроками.
Причини? Недостатнє фінансування держави, низький коефіцієнт оновлення рухомого складу, велика кількість пасажирів пільгових категорій, затори, які зумовлюють порушення графіку роботи, сучасний громадський транспорт не покриває більшості актуальних для пристоличчя маршрутів тощо. Це все не нові проблеми транспортної системи Київщини.
Мабуть, ці аргументи й спонукали депутатів Київради зрештою на засіданні комісії розглядати такі проєкти транспортного будівництва. Але треба вміти правильно розставляти пріоритети, особливо у період найбільшого збройного протистояння на Європейському континенті від часів Другої світової війни.
І вчитися доводити до результату ті речі, які розпочато. Нічого не чутно про завершення будівництво двох станцій метро на житловому масиві Виноградар. А тупіковий Подільсько-Воскресенський міст, чиє відкриття відбулося днями, лише продемонструвало подвійне бажання нинішньої влади столиці «пиляти» і піаритися. Піаритися і «пиляти» київські гроші.
І це притому, що головне завдання кожного свідомого громадянина України працювати на підтримку ЗСУ, максимум навіть від мінімумів спрямовувати на забезпечення фронту, допомогу мужнім воїнам, які ціною життя, захищають нашу країну від ворога.
Кожна копійка, а тим більше бюджетна, має працювати на Перемогу. Стадіони, дороги, тролейбуси та барабани у нас іще будуть. Але для цього треба дожити і звільнити державу від рашистської навали.