Перші автомобілі з’явилися на вулицях Києва наприкінці 19 століття і це стало початком автомобілізації столиці.
Про це йдеться на Facebook-сторінці «Спрага: в Києві цікаво».
Так, 30 червня 1897 року у газеті «Кіевлянинъ» з’явилася коротка нотатка із заголовком «Самодвижущийся экипаж».
«Третьего дня большую сенсацию произвело на Подоле появление изящного экипажа, бойко катившего по улицам без лошадей. Экипаж приводился в движение скрытым в нем керосиновым двигателем. В этом оригинальном экипаже катались три пассажира. Это первый в Киеве самодвижущийся экипаж», — йшлося у повідомленні.
Уже на початку XX століття кількість автомобілів, що зростала у Києві, вимагала втручання з боку місцевої влади. Київська міська управа розпочала видачу ліцензій на технічну придатність автотранспорту. На кожному автомобілі була закріплена спеціальна табличка з номером ліцензії та роком її отримання.
Зазвичай це були автомобілі іноземного виробництва, які на наш ринок постачалися через представників фірм-виробників або посередників. Перші власники автомобілів були людьми з достатком, впливовими особистостями, які проявляли певний інтерес до технічного прогресу. Поступово, коли кількість власників автомобілів у місті збільшилася до кількох десятків, вони об’єдналися й сформували автомобільний клуб.
Читайте також: Київські «джунглі»: як виглядала Троєщина в 1990-ті роки
Спочатку клуб розташовувався на вулиці Фундуклеївській (сучасна назва — вулиця Богдана Хмельницького), 10 (у внутрішньому дворі), а згодом переїхав на Хрещатик, 22. Товариство мало свій статут і використовувало емблему з гербом Києва — Архістратигом Михаїлом. Почесним головою товариства був військовий міністр генерал від кавалерії Володимир Сухомлинов, а головою був мер Іполит Дьяков. Для вступу до товариства потрібно було сплатити 25 рублів, а річний членський внесок становив 50 рублів — суми, що на той час були досить серйозними.
З появою автомобілів в українській мові з’явилися слова «шофер» та «гараж», запозичені з французької мови. У 1910-х роках майже всі київські гаражі, переважно прокатні, розташовувалися в центрі міста. Окремі гаражі належали власникам особняків або прибуткових будинків і розташовувалися на їхніх земельних ділянках чи садибах.
У Києві використання автомобілів поширювалося на різні напрямки, включаючи впровадження техніки в різних сферах діяльності. Наприклад, у 1914 році станція Товариства швидкої медичної допомоги мала, крім шести санітарних карет та карет-ландо, які були спеціально призначені для перевезення хворих пасажирів від залізничного вокзалу, ще два санітарних автомобілі німецької фірми «NАG».
З початком Першої світової війни значну частину автомобілів було реквізовано урядом для потреб діючої армії та загонів «Червоного Хреста».
