Молодий боєць на псевдо Східний пережив справжнє диво. Куля влучила йому в лоба, а потім він вдихнув її у легені, що зробило його поранення надзвичайно складним. Ця історія, гідна сюжету блокбастера, мала щасливе продовження: уже за кілька місяців після одужання Східний повернувся до лав Збройних сил України.
Проковтнув кулю, але вижив: історія Східного
Долучитися до збору на пікапи для 1-ї ОШБ імені Дмитра Коцюбайла можна за реквізитами: 5168 7521 3531 6704 або за цим посиланням.
Підрозділ Східного нині воює на найгарячішому Покровському напрямку фронту. Михайло — так звати хлопця — ділиться, що займається не лише бойовою роботою, а й навчанням нових хлопців. Йому 25 років, він народився й виріс на Донеччині.
Сьогодні Михайло тренує чергових новоприбулих бійців. Хлопці встановлюють спеціальні кільця, аби вчитися маневрувати дронами. Уже за 15 хвилин небо наповнюється дзижчанням.
Своє поранення Михайло дістав минулої осені на Курахівському напрямку. Тоді він був усього два місяці на передовій, пілот FPV та командир екіпажу. Аж тут — прорив. Росіяни обходять з флангів і пілоти дронів змушені приймати стрілецький бій. У новинах це назвали “успенівським мішком”.
Ворог підійшов близько, прям наді мною у двох метрах! Три штурмовики російські наді мною вилазять. Майже у повний зріст. Я починаю по них стріляти і потім — бах — оглушило.
Хлопець не зрозумів, де поранення. Відчував шум у голові. Поранення трапилося в голову, про що йому сказали побратими.
Увесь час після пораненні Михайло був при тямі. Кілька годин чекав на евакуацію. Пощастило, що не було сильної кровотечі, адже на голову турнікет не накладеш.
Пощастило, що куля зайшла наскрізь, і потрапила в товсту кістку в черепі. Вона затрималась і зайшла у носову пазуху. Вона туди потрапила, і я якось її вдихнув. Я навіть не відчував цього, як вдихаю. Я був у шоці.
Хлопець, почувши розмови лікарів, подумав, що марить. Адже до чого тут легені, якщо поранення було в голову? Дістати кулю з легенів вдалося без пошкоджень. І вже за місяць після поранення він став на ноги. І менше ніж за п’ять місяців знову був на фронті.
Хлопець міг не повертатися на фронт. Ділиться, що Донеччина — його рідний край, який він хоче захищати. Михайло пройшов російську окупацію у 2014 році, і тоді ЗСУ швидко звільнили його рідне місто.
Я знаю, що таке “русский мир” уже давно. І я проти цього. Тому вирішив, поки триває війна, допомагатиму чим зможу.