Українські біженці, які були змушені шукати порятунку за кордоном, не всі мають намір повертатись на батьківщину. Водночас вони зізнаються, що, навіть знайшовши собі за кордоном роботу і заробіток, вони там повноцінними громадянами не стали. Багато хто з них почувається людьми «другого сорту». Але й на батьківщині їм місця немає, декому – буквально.
Про це розповів у своєму інтерв’ю для Today.ua народний депутат Віталій Войцехівський.
Через війну в Україні за кордоном опинились мільйони наших співвітчизників. Точної цифри ніхто достеменно не знає, але з українських мігрантів вже можна було б утворити цілу окрему державу. Однак вони змушені інтегруватись у тих державах, які дали їм прихисток. На Заході цінують українців як гарний трудовий ресурс. Не всіх, звичайно, а лише тих, хто може і готовий працювати та інтегруватись у тамтешній соціум.
«Під час наших розмов з іноземними партнерами завжди за напівнатяками можна все відчути, що їм цікаві наші українці тільки як добросовісна робоча сила, і все», — зазначив нардеп.
Тобто пенсіонери та інваліди з України Заходу точно не потрібні. Тому більшість із них буде змушена повернутись на батьківщину після війни або ще й до її закінчення. Водночас і ті, хто знайшов собі роботу за кордоном, у приватних розмовах зізнаються, що не почуваються повноцінними членами тамтешнього суспільства.
«Вони почуваються, може грубо скажу, людьми “другого сорту”. І будь-який таксист, будь-який кондуктор у трамваї може їм нагрубити. Або будь-який п’яний поляк може сьогодні нагрубити українцеві. В Україні є різні люди, і там є різні люди, але коли ти вдома перебуваєш – це зовсім інше», — каже Войцехівський.
Але й повертатися в Україну вони також не хочуть. Адже в багатьох із них тут уже немає житла. У когось рідний дім залишився на окупованій території. А в когось житло зруйноване вщент ворожою ракетою. І по суті їх вже ніщо не тримає в Україні, крім спогадів і близьких людей, яких також війна розкидала по світу.
Втім, багато хто з них усе ж хотів би повернутись додому, однак людям потрібен дах над головою і потрібна робота. І якщо на друге ще є якась надія, то з першим в Україні справи кепські.
«І сьогодні люди ставлять питання: куди їм їхати? У них житло зруйноване, наприклад, у Попасній або Волновасі. Зараз ми ініціюємо нашою ТСК спільне засідання з урядом, з міністром Чернишовим. Зараз це нагальне питання і треба спільно його вирішувати… Я і мої колеги, ми критикуємо міністерство розвитку громад, що вони не розробили до цього часу програму проведення всеукраїнської інвентаризації нерухомості, щоб якраз розмістити велику частину наших ВПО і тих, хто повернеться з-за кордону в тих будівлях, які можна переобладнати», — каже нардеп.
Втім, під кожну програму потрібні гроші. А інакше вона буде мертвонародженою, і ніякої користі не принесе. А ще, потрібна влада, яка дбатиме про державний інтерес, а не про наповнення власної кишені. Вже 35-й рік Україні з такою владою не щастить