Мирне небо, шкільний портфелик і нова лялька: про що мріють українські діти до Першого вересн

Початок осені знаменує початок нового року: завершуються літні канікули, діти готуються до школи, а їхні батьки – хвилюються та сподіваються на легкий навчальний сезон. 

Ми запитали у п’ятьох школярів з непростими життєвими історіями, про що вони мріють перед новим шкільним роком. Це ті бажання, які вони точно загадають під галас дзвіночків на урочистій лінійці.  

Історії дітей зібрані в рамках проєкту «Шкільний портфелик». До 24 серпня кожен небайдужий може «підвісити» шкільні рюкзаки та канцелярські набори для багатодітних та малозабезпечених сімей.

Щоб кожна дитина цього року зайшла у клас з новим портфеликом, повним шкільного приладдя. 

 

Максим, 8 років

м. Макіївка Донецької області

 Максим виріс під звуки війни у непідконтрольній Макіївці

Максим виріс під звуки війни у непідконтрольній Макіївці. Тому понад усе мріє про мирне небо. 

Найважчою для родини була зима 2015-го, коли місто безперервно обстрілювали. 

«Снаряди падали просто біля нашого дому. Я заколисала Максимчика й вийшла на вулицю. Потім заходжу, він плаче. Я теж злякалася», – розповідає мама. 

Після пережитого хлопчик довго не міг говорити. Навіть зараз, шість років потому, кожне слово дається йому дуже складно. Максим росте замкненим, тривожним і майже ні з ким не спілкується. 

Натомість він малює. Свою мрію про мирне небо він зображує на картинках  найяскравішими фарбами. Нібито за якусь мить історія на папері стане реальністю, і його родина знову заживе звичним життям. 

        

Оля, 7 років

м. Тернопіль

 Дівчинка наймолодша у сім’ї, одна з чотирьох дітей. У неї немає нічого свого

Оля щиро вірить у казку. Вкладаючись спати, вона вигадує оповіді про принцес, зачарованих злими чаклунками, драконів і сміливих принців.

У тих історіях добро завжди перемагає, а сонячне проміння розсіює темряву. 

Втім, реальність, у якій росте Оля – зовсім не казка. Дівчинка наймолодша у сім’ї, одна з чотирьох дітей. У неї немає нічого свого: усе дістається від старших братів і сестер – і одяг, і взуття, і шкільне приладдя.

Родина Олі живе бідно, але дружно. Дівчинка знає, що в мами немає змоги купити нові речі для неї, та потайки мріє про ляльку. Першу ляльку, що буде належати тільки їй. 

Щоб не припиняти вірити в дива і розповідати чарівні казки, у яких завжди світить сонце. 

 

Настя, 6 років

м. Броди Львівської області

 

 Таких дітей, як Настя, в Україні десятки тисяч

Шкільний портфелик. Здається, дрібничка, але зараз це найбільша мрія шестирічної Насті, яка цього року йде в перший клас. 

У Насті є старший брат Владислав, що з дитинства має ментальну інвалідність. Родина живе у невеличкій квартирі старого багатоквартирного будинку. 

Мама Наталія виховує двох дітей самостійно і дуже старається забезпечити їм комфортне життя. 

Та попри всі зусилля вона не має змоги купити якісне шкільне приладдя й наплічник для доньки-першокласниці.

Таких дітей, як Настя, в Україні десятки тисяч. Їм ні з чим піти до школи першого вересня, адже їхня родина опинилася в скрутних життєвих обставинах. 

Кожен українець може допомогти дітям і «підвісити» для них благодійний набір до школи на сайті проєкту «Шкільний портфелик».

 

Владислав, 13 років

м. Полтава

 

 У хлопця непроста доля: у ранньому дитинстві він потрапив у притулок, і лише нещодавно старша сестра змогла оформити опікунство над Владиславом

«Я стану професійним футболістом і відвезу сестру на найкращий відпочинок», – говорить Владик і мріє про класний футбольний м’яч. 

У хлопця непроста доля: у ранньому дитинстві він потрапив у притулок, і лише нещодавно його старша сестра змогла оформити опікунство над Владиславом. 

Тепер брат із сестрою щодня підтримують одне одного і вірять у своє щасливе майбутнє. 

Влад щодня робить крок до великої мрії: обожнює фізкультуру в школі й кожну вільну хвилину використовує для тренувань з місцевими хлопчаками на спортмайданчику. 

Розбудіть його серед ночі – і він покаже вам ігрові комбінації у стилі Андрія Шевченка чи Марадони. Схоже, зовсім скоро хлопець підкорюватиме футбольні поля світу.

 

Максим, 9 років

м. Житомир

 Максим знає, що повинен добре вчитися, адже тато завжди спостерігає за ним і тішиться його успіхам

Максим хоче стати військовим, як тато, що кілька років тому загинув на Сході. Він пішов зовсім рано, але встигнув навчити сина бути мужнім і нічого не боятися.

Зараз хлопчик навчається у четвертому класі та найбільше любить математику, інформатику та фізкультуру. А ще уроки природознавства, адже так цікаво досліджувати світ навколо. 

Максим знає, що повинен добре вчитися, адже тато завжди спостерігає за ним і тішиться його успіхам. 

Лишилося ще трохи вирости, щоб стати справжнім охоронцем своєї сім’ї та держави. Тоді татко буде ще більше ним пишатися.

Spread the love

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *