На мобілізаційний закон покладали великі надії. Він мав стати рятівною паличкою, аби сформувати чималий резерв і збільшити темпи мобілізації в українське військо. Та, схоже, зараз ситуація має протилежний вигляд — мобілізація пішла на спад, а чиновники структур, які знають повну картину, відмовчуються.
Чи справді ситуація з браком людей на фронті близька до критичної? До яких радикальних заходів може вдатися держава та яких рішень вона продовжує уникати — у матеріалі hromadske.
Мобілізація буксує?
Незадовго після набуття чинності мобілізаційного закону в Міноборони відзначали позитивну динаміку мобілізації. Речник відомства Дмитро Лазуткін у червні заявляв, що «зросла кількість людей, які мобілізуються», а «процес набув іншої інтенсивності». Жодних цифр він тоді не називав, але згадав, що порівнює дані з березнем і лютим.
І хоча Міноборони «тішила» така динаміка, там зазначали, що потрібен час, аби мобілізовані з нової хвилі потрапили на фронт. Їм, мовляв, ще потрібно пройти навчання, військово-лікарську комісію, отримати мобілізаційне розпорядження.
Але, схоже, за кілька місяців ситуація змінилася.
«Мобілізація погіршилася», — заявив на початку жовтня парламентар Роман Костенко, який є секретарем комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки.
Оцінити, наскільки ця заява відповідає дійсності, складно, адже відповідні дані в Україні під грифом «секретно». Ні Генштаб, ні Міноборони публічно не говорять про мобілізаційний план і кількість людей, які долучаються до війська.
На запит hromadske з проханням прокоментувати, чи помітило Міністерство оборони тенденцію, яку описує Роман Костенко, ми не отримали відповіді. На брифінгу, присвяченому темі мобілізації добровольців, представники відомства теж відмовилися коментувати темпи мобілізації.
За всієї поваги до Романа Костенка як до військового і депутата, реальну інформацію про мобілізацію, потребу і набір людей знають лише уповноважені структури — Міністерство оборони, Генеральний штаб. А особисті враження є суб’єктивними.Іван Тимочко, військовий експерт, голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ
Водночас військовий аналітик Олексій Гетьман вказує: народний депутат має доступ до державних таємниць, і хоча й не може називати цифр, якщо вони не є відкритою інформацією, проте може робити логічні висновки.
«[Маючи дані], достатньо порівняти, скільки мобілізувалося, наприклад, з початку року, і просто проаналізувати графік помісячно чи потижнево, скільки людей долучалися до Збройних сил. І можна побачити тенденцію: йде на підйом, залишається на стабільному рівні чи йде на спад», — стверджує Олексій Гетьман.
Ще один член парламентського комітету з нацбезпеки Федір Веніславський теж помітив зниження темпів мобілізації, хоч і вказує, що вони несуттєві. Депутат у коментарі hromadske зазначив: факторів, які на це вплинули, багато, і серед них — зростання кількості заброньованих.
Громадяни оновили… військово-облікові персональні дані, й активну частину з них можна було б мобілізувати, але якщо порівняти навіть з весною цього року, кількість заброньованих у нас стрімко зросла. І це також є одним із факторів зниження темпів мобілізації.Федір Веніславський, народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки
Військовий експерт Іван Тимочко вбачає ще одну проблему. Він звернув увагу на «сотні тисяч студентів 30-річного віку», які сьогодні навчаються у вишах і завдяки цьому мають відстрочку від служби. Він закликає Міносвіти розібратися, «з якого дива так різко зросло бажання вчитися».
Критичні питання — в тіні
У лютому 2024 року рекрутингова агенція Lobby X провела опитування щодо ставлення українців до мобілізації, у якому взяли участь 45,7 тисячі людей. На питання про те, що найбільше зупиняє від рішення долучитися до армії, цивільні в Україні найчастіше відповідали: невпевненість у професійності майбутнього командира, ризик загинути або зазнати важких поранень, а також можливі помилкові й неадекватні рішення командування у плануванні операцій.
А от серед відповідей про умови, які можуть уплинути на схвальне рішення долучитися до лав Сил оборони, найпопулярніші відповіді були такими: реформи та модернізація армії, реформи уряду, а також упевненість, що служба в армії буде справді корисною для перемоги.
«Держава має врахувати ці аспекти й розв’язувати ті чи інші проблеми», — сказав hromadske керівник Lobby X Владислав Грезєв, відповідаючи на питання про те, що держава може зробити, аби на фронті вистачало людей.
Одним із кроків, які, на думку Грезєва, мають покращити ситуацію, став дозвіл мобілізовувати добровольців без участі ТЦК та СП. Нині в Україні вже є 130 бойових військових частин, до яких можна доєднатися, оминаючи територіальні центри комплектування. У Міноборони вважають, що для українців це буде «шансом знайти своє місце в лавах захисників, де їхні здібності принесуть найбільшу користь».
Це однозначно змінює систему. Люди розуміють, що тепер ТЦК апріорі не бере участі у процесі й не має розподілу в навчальному центрі. Ти просто одразу приїжджаєш туди, куди хочеш, тебе зараховують — і все.Владислав Грезєв, керівник і засновник рекрутингової агенції Lobby X
Проте військові експерти, яких опитало hromadske, схиляються до того, що це технічне рішення, а не суттєва зміна. Натомість залишаються невирішеними нагальні питання — демобілізація й терміни служби, а також масові випадки самовільного залишення частини.
Не силою, а ласкою
Британська газета Times 3 жовтня написала, що до кінця року в Україні хочуть призвати до війська ще 200 тисяч людей — з посиланням, знову ж таки, на Романа Костенка. Натомість військова верхівка публічно не називає жодних цифр.
«Потрібно, аби верховний головком та міністр брали на себе відповідальність, просили нардепів і [разом використовували] різні методи», — заявив Роман Костенко, говорячи про зниження темпів мобілізації.
Як один із варіантів розв’язання проблеми Костенко пропонує залучення у військо молодших людей.
Нині в Україні мобілізаційний вік — з 25 і до 60 років. Причому до такої нижньої позначки (з попередніх 27 років) він опустився менш як пів року тому, коли набув чинності відповідний закон.
Цілком можливо [слід знижувати мобілізаційний вік]. За великим рахунком, починаючи з 21-22 років це вже доросла людина, яка може виконувати певні обовʼязки військовослужбовця під час війни… Якщо знизити цю планку, наприклад, на два роки, то скільки в нас людей може бути мобілізовано? А скільки мають певні обмеження чи відстрочку? Маючи ці дані, можна буде зрозуміти, що нам така дія дасть.Олексій Гетьман, військовий експерт, ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ
Проте вже 9 жовтня парламент ухвалив закон про заборону мобілізації українців до 25 років.
Ще одним аспектом того, як підвищити темпи мобілізації, Роман Костенко назвав потребу мотивувати різні категорії населення йти служити на контракт. Щоправда, не розповів рецепт, як це робити.
На думку експерта Олексія Гетьмана, слід приділити увагу трьом моментам:
- повага до військовослужбовців має бути «не на словах, а на ділі»;
- нетерпимість до ухилянтів;
- матеріальні та інші преференції для військових, які проходять службу.
Щодо останнього він зауважив, що нині багато бійців витрачають значну частину зарплати на забезпечення своїх підрозділів, а не на власні потреби.