Україні після завершення війни доведеться повертати додому мільйони біженців. Забезпечити значне зростання економіки без цього кроку неможливо, інакше на нові робочі місця доведеться запрошувати мігрантів з інших країн. Неповернення біженців коштуватиме економіці близько 113 млрд доларів, йдеться в дослідженні Центру економічного відновлення та EasyBusiness, яке підготували за підтримки Мінекономіки.
OBOZREVATEL вивчив дослідження та розказує про те, чи можливо повернути біженців в Україну і які можуть бути втрати, якщо це не вдасться.
Скільки біженців не повернуться в Україну
До 2,7 млн осіб – саме стільки біженців можуть залишатись за кордоном за найгіршим сценарієм. В кращому випадку в країну не повернуться 860 тис. осіб. Всього перебуває в ЄС та має статус тимчасового захисту 3,9 млн осіб. Ще близько 1,5 млн осіб знаходиться в РФ (частина з них фактично була депортована). Але тут варто враховувати, що йдеться про позицію біженців станом на зараз.
Якщо ж в опитуваннях ставлять питання, чи планують вони взагалі повертатись в Україну, тільки 10% біженців впевнено відповідає «ні». Ще 16% – вагаються. Більше половини всіх українських біженців – це діти. А серед дорослих 83% – жінки. Це освічені українки, більшість з яких – віком від 25 до 49 років.
Більшість мігрантів наразі схиляються до повернення. При цьому, найбільша частка вимушених мігрантів будуть готові повернутись вже після перемоги. Окрім безпекової ситуації, мігранти також звертають увагу на економічні фактори та доступність інфраструктури. Демограф Людмила Слюсар розповідає: українці часто «прив’язані» до свого житла. Після деокупації територій внутрішні переселенці та біженці повертаються додому навіть коли територія все ще залишається небезпечною. Але значно складніша ситуація виникає тоді, коли житло зруйновано російськими окупантами.
«Безпека – це головне. Інший фактор – це те, якою буде економічна ситуація», – каже Слюсар. І якщо економіка не буде відновлюватись, возз’єднання родин може відбутись не всередині країни, замість того чоловіки поїдуть в ЄС до своїх жінок та дітей. Проте забезпечити швидке відновлення економіки без повернення українців також неможливо.
В такому випадку роботодавцям доведеться запрошувати робітників з інших країн. Питання трудових мігрантів – чутливе, тому політики про це говорять вкрай обережно. Є кілька пропозицій і навіть сформульований законопроєкт про спрощення процедури працевлаштування іноземців. Але публічно адвокувати залучення іноземних робітників майже ніхто не наважується. Щонайменше зараз, коли повномасштабна війна триває і відновлення ринку праці та значне зростання економіки залишаються ще в перспективі.
EWL та Центр Східноєвропейських студій Варшавського університету провели дослідження. Вони опитали українців в Польщі та визначали: якщо Україна стане членом НАТО, 43% біженців та 40% мігрантів (приїхали в Польшу ще до початку великої війни) готові повернутись додому. Членство в ЄС буде умовою для повернення 51% біженців та 67% мігрантів. При тому повернути українців додому – необхідність. Україні до 2032-го потрібно залучити до 4,5 млн осіб до роботи для того, щоб відновити економіку і інфраструктуру після завершення війни. Інакше країна може втратити 113 млрд доларів ВВП за 10 років.
Як повернути українців додому і чи це можливо це зробити
Повернення біженців після завершення війни залежить не тільки від ситуації в Україні. Також багато чого залежитиме і від позиції ЄС. Наприклад, вони можуть скасувати статус тимчасового захисту для українців, тоді частина біженців буде вимушена повернутись додому. Але якщо війна триватиме, замість міжнародного захисту можуть ввести постійний захист.
Проте, в будь-якому разі частина українців можи залишитись в Україні на підставі працевлаштування на законних підставах. Можлива також і примусова репатріація (повернення біженців додому). Хоча в дослідженні Центру економічного відновлення та EasyBusiness йдеться: такий варіант малоймовірний, бо це суперечить принципам УВКБ ООН.
Результати примусової репатріації можна побачити на прикладах Боснії, Сербії і Косово. Після початку війни на Балканах 800 тис. осіб опинилось за кордоном. Після закінчення війни німецький уряд скасував тимчасовий захист. Близько 75% мігрантів повернулись до однієї з країн колишньої Югославії, 15% оселились в інших країнах і 10% залишились в Німеччині. Фактично примусово (а інколи і з порушенням їх прав) з Туреччини депортували біженців з Сирії. Така практика дозволила повернути приблизно 500 тис. біженців, в Туреччині залишається 3,5 млн сирійців.
Найкращий варіант продемонстрував Ізраїль. Вони повертали євреїв в свою країну. Крім надання громадянства, уряд Ізраїлю купує квитки до країни, надає фінансову допомогу, субсидію на оренду житла, медичну страховку, субсидію на освіту, податкові кредити, пропонують низькі іпотечні ставки. Тобто роблять все, що євреям було вигідно переїжджати в Ізраїль. Україні, як йдеться в звіті, необхідно не тільки агітувати українців повертатись, але і відбудовувати житло, інфраструктуру, забезпечити економічне зростання, стабілізацію на ринку праці, запропонувати фінансову допомогу тим, хто повернеться, допомогти працевлаштуватись, відкрити бізнес і т.д. А для цього потрібні величезні інвестиції.
Реалізувати цей план буде вкрай складно. Разом з тим деяким країнам не вигідно так просто відпускати біженців в Україну. Діти швидко інтегруються, дорослі знаходять роботи та забезпечують потреби ринку праці.