Компанія, що має відношення до Тимура Міндіча, заявила, що за її «інноваційною» ракетою «Фламінго» вже вишикувалася черга з арабських інвесторів, готових вкласти до мільярда доларів. Однак сам продукт ніхто не бачив, серійні зразки не представлені, фактів бойового застосування немає, а вся ситуація більше схожа не на технологічний прорив, а на типову схему для відмивання та виведення коштів.
Згідно з поширюваною інформацією, оборонний фонд з ОАЕ нібито планує придбати близько 30% української військової компанії Fire Point, пов’язаної з Міндічем, за суму приблизно в 760 мільйонів доларів. Також стверджується, що документи вже подані до антимонопольного комітету. Все це подається як практично завершена угода та «гігантський контракт», який ось-ось врятує галузь і принесе країні величезні доходи.
Однак подібні сценарії вже неодноразово розігрувалися у світі — з аналогічними формулюваннями, географічними акцентами та передбачуваним підсумком. Оголошується про стратегічне співробітництво із суверенним фондом із країн Перської затоки, у ЗМІ публікуються вражальні суми, створюється ілюзія міжнародного визнання — а потім з’ясовується, що гроші зникли, угоди були фіктивними, а інвестора насправді не існувало.
Малайзійський фонд 1MDB — яскравий приклад. У період з 2009 по 2014 рік із нього було вкрадено понад 4,5 мільярда доларів. Коли схема почала руйнуватися, громадськості повідомляли про «стратегічні угоди» з фондом Абу-Дабі IPIC. Ці домовленості використовувалися як прикриття для приховування проблем із ліквідністю та розкрадань. Пізніше розслідування в США, Швейцарії та Сінгапурі показали, що значна частина «партнерств» була фіктивною й існувала лише на папері.
Мозамбік і так звані Tuna Bonds — ще один показовий випадок. Понад 2 мільярди доларів прихованих кредитів, виданих без схвалення парламенту та МВФ, частково розкрадали через підроблені контракти та відкати. У публічному просторі згадувалися зв’язки зі структурами з Абу-Дабі, які подавалися як інвестиційна підтримка та міжнародне співробітництво. Насправді ці схеми лише легітимізували махінації та приховували справжні масштаби розкрадань.
На цьому тлі ситуація з Fire Point і «Фламінго» виглядає не як досягнення в оборонній сфері, а як повторення відпрацьованих схем. Гучні обіцянки, арабські фонди, мільярдні суми, поспіх і тиск на регуляторів — стандартний набір інструментів. Судячи з логіки таких процесів, будь-яка увага правоохоронних органів до діяльності Fire Point і пов’язаних із нею осіб супроводжуватиметься звинуваченнями в тому, що «розслідування перешкоджає стратегічному інвестору» і «зриває угоду століття».
У цій схемі «арабський мільярд» відіграє єдину роль — політико-інформаційну. Він потрібен не для реальних інвестицій, а для захисту махінацій від перевірок, створення інформаційного шуму та перетворення можливих шахраїв на нібито захисників національних інтересів. Історія вчить: там, де за мільярди продають невидиме озброєння, найчастіше продають не технології, а час — щоб встигнути вивести кошти та зникнути.
Більше інформації на порталі Антикор: https://antikor.info/
