«В принципі, ви нам підходите, але пропонуємо два місяці безоплатного стажування, щоб вирішити, чи будете ви у нас працювати, чи ні». Чули таку фразу по завершенні співбесіди? Насправді в Кодексі законів про працю взагалі відсутнє таке поняття — «стажування». То звідки ж воно взялося, що це таке та як його мають оплачувати?
— Чимало людей, особливо якщо йдеться про шукачів роботи молодшого віку, після співбесіди стикаються з пропозицією пройти стажування перед отриманням довгоочікуваного працевлаштування. У більшості випадків, на жаль, мова йде про неофіційну співпрацю, яка жодним чином не оплачується, — пояснює «ФАКТАМ» Євгенія Холодна, координаторка чат-бота «Юридичний порадник для ВПО» БФ «Право на захист». — Такі звернення неодноразово отримували й ми з колегами-юристами. Почнімо з того, що в Кодексі законів про працю взагалі відсутнє поняття стажування.
— То звідки ж воно взялося?
— По-перше, Закон України «Про освіту» визначає стажування як частину післядипломної освіти, спрямовану на набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань. По-друге, Закон України «Про зайнятість населення» декларує, що зареєстровані безробітні проходять стажування для підвищення своєї кваліфікації, а здобувачі освіти — з метою набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, навичок та умінь за професією, за якою здобувається освіта. Крім того, наказ Національного агентства з питань державної служби «Про затвердження Порядку стажування державних службовців» згадує стажування як одну з форм підвищення рівня професійної компетентності державного службовця. Додам, що згаданий перелік нормативних актів не є вичерпним, однак слід запам’ятати: він репрезентує поняття «стажування» як навчання в процесі трудової діяльності, а не як форму безоплатної праці. Таким чином, стажування існує для окремих суб’єктів, зокрема учнів, студентів, зареєстрованих безробітних, державних службовців тощо. Ба більше, для кожного з вищезгаданих категорій стажистів передбачені: виплата грошової компенсації за виконання роботи (заробітна плата — для учнів/студентів та держслужбовців, виплата допомоги з безробіття — для зареєстрованих безробітних); інші гарантії (збереження місця роботи для держслужбовців, внесення записів у трудову й страховий стаж для учнів/студентів) тощо.
— Це означає, що інші шукачі роботи не повинні проходити стажування?
— Так! У побутовому спілкуванні виникла підміна понять. На практиці «стажування» розуміють як період роботи, коли співробітник безоплатно виконує трудові функції для того, щоб потенційний роботодавець зміг вирішити: приймати на роботу таку людину чи ні. Але законодавством це не передбачено. І часто нечесні роботодавці зловживають необізнаністю своїх стажистів.
— Що ж передбачено у законодавстві та як тоді роботодавцю не помилитися при підборі кадрів?
— Статтею 26 Кодексу законів про працю для перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, передбачена можливість випробування при прийнятті на роботу. Тобто саме те, що у народі називають «стажуванням», законодавець називає «випробуванням при прийнятті на роботу», зберігаючи при цьому ряд гарантій для працівника.
- Ця умова про випробування обумовлюється угодою сторін;
- про це має бути вказано в наказі (розпорядженні) про прийняття працівника на роботу;
- про прийняття працівника на роботу повідомляється територіальний орган ДПС України, й працівник не може бути допущений до роботи без такого повідомлення;
- на працівника поширюється законодавство про працю, в тому числі й про оплату праці;
- у мирний час законодавцем передбачено перелік осіб, для яких випробування не встановлюється: це й молоді спеціалісти після закінчення ВНЗ, й вагітні жінки, й одинокі матері, які мають дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, тощо.
У період дії воєнного стану умова про випробування працівника законна для будь-якої категорії шукачів роботи. Термін випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати три місяці, в окремих випадках, за погодженням з профспілкою, — шість місяців, а для робітників — один місяць.
Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, він вважається таким, що витримав випробування, і наступне звільнення допускається лише на загальних підставах.
Тобто жодного неоплачуваного стажування, погодженого «на словах», не існує. Існує прийняття на роботу із встановленням випробувального терміну, який має оплачуватися роботодавцем в обов’язковому порядку.
— Якщо роботодавець пропонує особі «стажування», що радите робити?
— Наполягати на укладенні трудового договору з випробувальним періодом. У такому разі ви не тільки дотримуватиметеся норм трудового законодавства, але й будете захищені від безпідставного звільнення та гарантовано отримаєте винагороду за свою роботу.
— Як нараховуються кошти, якщо особа вже ж погодилась на «стажування»?
— Якщо особа погодилася на таке «стажування», яке побутує, то кошти за виконану роботу не нараховуватимуться. Звісно, на практиці можлива оплата «у конверті», але це серйозне порушення законодавства про працю. Тільки задекларована праця може захистити ваші права як працівника. Якщо ж мова йде про прийняття на роботу з випробуванням, про що чітко вказано у трудовому договорі, то працівник отримуватиме заробітну плату.
— А якщо кошти не заплатили, то куди можна звернутись, щоб роботодавець поніс покарання? Які докази можна в такому випадку надати?
— З метою притягнення недобросовісного роботодавця за порушення законодавства про працю можна письмово звернутися до територіального управління Державної служби України з питань праці. Разом із тим така скарга, на жаль, не допоможе у стягненні винагороди.
Знову ж, якщо працівник погодився на «стажування», а фактично на неофіційну роботу, він не зможе розраховувати на оплату праці за замовчуванням. Є варіант шукати захисту своїх прав у судовому порядку, подавши позов про встановлення факту трудових відносин та стягнення заробітної плати, проте судова практика є різноманітною й залежить від наявної доказової бази (це можуть бути й показання свідків, і фото-, відео-, аудіодокази тощо).