На Заході посилилася дискусія стосовно варіантів завершення війни в Україні. Так, офіційна позиція наших союзників на сьогодні одностайна: «війна припиниться, коли Російська Федерація повністю виведе свої війська з усієї території України, і поки цього не станеться, ми й надалі будемо допомагати перемогти агресора».
Тим часом через патову ситуацію на фронті дедалі активніше просуваються різні моделі замороження. Мовляв, краще перейти від прямого військового протистояння, у якому, зважаючи на значні ресурси РФ, шанси невисокі, до фази політико-економічної підтримки України та такого ж поступового «придушення» агресора.
Ймовірність такого варіанта зростає ще й через те, що у США до влади може прийти Дональд Трамп, який прямо заявляє, що планує припинити війну якомога швидше.
Про те, які варіанти чекають на Україну у разі фіксації лінії розмежування, – у матеріалі OBOZ.UA.
Німецький варіант – у НАТО без окупованих територій
Якщо коротко, то «німецька модель» для України означає членство в НАТО, але «без територій, на яких тривають воєнні дії».
Таку пропозицію висунув колишній генеральний секретар Альянсу Андерс Фог Расмуссен. На його думку, таке «часткове членство» України «утримає Росію від нарощування атак» та надасть чіткий сигнал Кремлю про можливу відповідь НАТО на будь-які погрози з його боку.
Як стверджує Расмуссен, виключення з-під дії договору територій, які окупувала Росія, зменшить загрозу конфлікту між РФ та НАТО. За його словами, у певному сенсі це буде схоже на запровадження безпольотної зони для Росії, щоби вона не могла літати над Україною чи спрямовувати ракети на українські міста.
«Україна могла би вступити до Альянсу без окупованих РФ територій. Прецедент існує з того часу, як Західна Німеччина приєдналася до Альянсу в 1955 році, і стаття 5 поширювалася на її територію, але не на територію Східної Німеччини», – зазначив ексгенсек НАТО.
«Абсурдний та неприйнятний для України варіант», – таку думку стосовно пропозиції Расмуссена в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.
«Це означає фактично поділ нашої країни на дві частини, що є неприйнятним варіантом. До того ж такий сценарій призведе не до закінчення війни, а до можливої паузи перед черговою масштабною агресією з боку Росії.
Особисто мене бентежить такий підхід. Після того як ми погодимось на такий розвиток подій, нас візьмуть одразу до НАТО? Чи буде так, як сьогодні нас «приймають» до ЄС, коли не зрозуміло, що і як буде в цьому напрямі. Настав час переглянути підходи до цього питання, бо інакше ми зайдемо не туди», – зазначив Володимир Огризко.
Корейський варіант – припинення війни для відновлення та накопичення сил
Деякі представники Заходу припускають, що бойові дії між Росією та Україною можуть завершитися так званим припиненням вогню, як це сталося 70 років тому між Північною та Південною Кореєю.
Мовляв, чим швидше припинити війну, то швидше українська держава почне відновлюватися. Заморожування надасть Україні можливість посилити свою економіку та оборону, відновити військово-промисловий комплекс, уникнути ще більшої демографічної кризи і при цьому ще й вступити у НАТО і в ЄС хоча б із тими територіями, які Україна контролює. По-перше, це унеможливить наступну війну, а по-друге, після того, як Україна зміцниться, це допоможе поверненню втрачених територій.
Західна політика щодо Росії за обох варіантів – продовження західних санкцій, дипломатична ізоляція Кремля, зміцнення потенціалу стримування та оборони НАТО, включно з американсько-європейськими інвестиціями в оборонно-промислову базу.
«Сценарії закінчення війни, які активно пропонують останнім часом, на цей час є нереальними як з політичного, так і з юридичного погляду», – таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
«Вступ України до НАТО, а натомість відмова від тимчасово окупованих Росією територій, – формат, який свого часу пропонував колишній державний секретар США Генрі Кіссінджер. При цьому відмова від частини власної території суперечить нашій Конституції. Зрозуміло, що на такий крок навряд хтось сьогодні зважиться в Україні. Якщо дивитися з практичного боку, то виникає питання – а де ж саме будуть проходити, наприклад, кордони чи лінії розмежування. Адже в Росії на законодавчому рівні п’ять українських областей повністю віднесено до території РФ, але обласні центри Запоріжжя та Херсон під контролем України. Тому сьогодні важко сказати, наскільки запропоновані варіанти життєздатні», – зазначив він.
«Буферна зона» – є плюси та мінуси
Ще один варіант озвучив прем’єр Угорщини Віктор Орбан, який заявив, що Україну не варто приймати у ЄС чи НАТО і краще залишити як «буферну зону» між Росією і рештою Європи, надавши певні безпекові гарантії. Звісно, Орбан ще той «друг» України, але навряд у ЄС тільки він вважає такий варіант цікавим.
«Поняття «буфера» не має юридичних термінів. Кожен по-своєму трактує, що це таке. Я підозрюю, що у виконанні Орбана це означає, що Україна не буде вступати до ЄС і НАТО, а буде таким «буфером, який ні туди, ні сюди», але при цьому захищає Європу. Хорошого тут мало, тому що мені б не хотілося, щоб Україна була постійно буфером і це була її єдина роль. Якщо ж так станеться, то тут має бути закріплена спільна відповідальність за охорону європейського кордону», – таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив експерт з міжнародних відносин Сергій Таран.
У центральній і східній Європі у часи холодної війни окремі країни застосовували до себе це поняття, мовляв вони – останній оплот європейської цивілізації перед радянською загрозою.
Ось кілька прикладів, які можна назвати «буфером». Це Федеративна Республіка Німеччина часів холодної війни, яка достатньо успішно розвивалася, будучи членом НАТО. На відміну від іншої частини Німеччини – НДР, яка була під радянською окупацією.
Або Південна Корея, яка теж відділяє одну цивілізацію від іншої. На сьогодні ця країна серед передових у світі за розвитком технологій.
Ще приклад буфера – Фінляндія, частину якої Росія окупувала перед Другою світовою війною. Країна свого часу не вступала у НАТО – це була умова СРСР. Але фіни змогли створити потужну державу та зрештою вступити до ЄС та НАТО. Я думаю, це гарні приклади, щоби подивитися на те, що може очікувати на Україну. Тому «буферна зона» не вирок, але питання на яких умовах, за які гроші та які гарантії безпеки отримає країна.
Якщо є таке усвідомлення, що Україна має стояти на обороні європейської цивілізації, то треба, очевидно, такі речі. Перше – обов’язково у гарантіях безпеки (а про них, до речі, Орбан говорить) потрібно передбачити спільну участь європейців і українців у захисті кордонів. Щоби це була війна пліч-о-пліч, а не так, що Україна захищає Європу, а Захід нам допомагає так, як вважає за потрібне. Тобто якщо йдеться про статус саме «буфера», то це має бути повноправна інтеграція України в європейські організаційні структури.
При цьому повторюю, я не вважаю, що така роль для України – хороша історія. Я б не хотів, щоб ми жили з вами у постійному «буфері». Тому можна визнавати такий варіант як тимчасовий. На якісь час ми – форпост захисту Європи від російської навали. Але тільки якщо це означатиме, що через певний час Україна має отримувати більшу підтримку Заходу, аж до спільних воєнних дій та повноправного членства у НАТО», – зазначив Сергій Таран.