Борг постачальників зброї від початку року зріс на 13 млрд грн. Станом на 13 березня 2025 року обсяг простроченої дебіторської заборгованості за контрактами на закупівлю зброї у Міністерстві оборони України становив 58 млрд грн.
На початок 2024 року сума прострочених контрактів на зброю складала 39,6 млрд грн. На 1 січня 2025 року — вже 45 млрд грн, повідомило видання «Економічна правда» з посиланням на інформацію від Міністерства оборони.
Раніше співрозмовники видання у Міністерстві фінансів повідомляли, що обсяг безнадійної заборгованості Міноборони (тобто такої, де за контрактами вже не очікується поставок зброї) сягає 50 млрд грн.
Водночас у самому Міністерстві оборони не під запис виданню зазначили, що просто не оперують таким поняттям як «безнадійна заборгованість».
Напочатку березня Громадська організація «Центр протидії корупції» (ЦПК) звертався до Міноборони із запитом про загальну суму поданих міністерством позовів проти недобросовісних постачальників зброї і про обсяги реально сплачених штрафів за зірвані ними контракти.
Зазвичай постачальник, який порушив строки поставки, має сплатити пеню. Якщо він не робить це добровільно, замовник звертається до суду, щоб стягнути заборгованість примусово.
В Міноборони відповіли ЦПК, що не володіють такою інформацією і що відповідь «вимагає створення нової інформації шляхом аналітичної роботи».
На депутатський запит Анастасії Радіної, нардепа від «Слуга народу», в Міноборони все ж надали інформацію, що станом на перше січня 2025 штрафи та проценти за порушення графіків постачання з початку повномасштабної війни нараховані на 18,5 млрд грн.
З них були реально сплачені лише 4%, або 742 млн грн.
Станом на 1 лютого цього року, за інформацією Міноборони на запит ЦПК, загальна сума, що була сплачена Міноборони за контрактами на поставки зброї, терміни яких давно минули, а зброя не була поставлена становить 51,36 млрд грн (ця цифра не включає в себе вище вказані нараховані 18,5 млрд грн штрафних санкцій).
Більша частина цієї заборгованостей сформувалася до створення у Міноборони Агенції оборонних закупівель (АОЗ), тобто до літа 2023 року.
На початку великої війни в Міноборони не існувало спеціальної агенції з закупівель, натомість постачанням займався внутрішній Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки (ДВТП).
За перші два роки повномасштабного вторгнення Міноборони загалом витратило на укладення збройних контрактів – 403,66 млрд грн.
Загалом вартість неотриманої зброї за контрактами 2022-2023 років становить 72 млрд грн, згідно із відповіддю Міноборони.
Як зазначає «Центр протидії корупції» у колонці на «Українській правді», якщо за зброю заплатили, наприклад, 6 місяців чи рік тому – така заборгованість є природною. Бо цикл виробництва зброї може тривати до року. Проте, коли зброю для країни, в якій йде інтенсивна війна, не постачають вже упродовж кількох років, виникає питання у причинах таких затримок.
Рішення щодо продовження контрактів з тим чи іншим постачальником приймає міністр оборони на підставі висновків торгово-промислових палат.
«В результаті маємо наступну ситуацію: кошти – виведені з Міноборони в якості передоплати; фронт – без зброї, а постачальники – уникають сплати штрафів», — наголошують в ЦПК.
У кінці минулого року стало відомо, що з бюджету Міноборони перевели 23 млрд грн на Державну прикордонну службу для закупівель зброї у польської компанії-посередника Lechmar.
Цій фірмі за контрактом сплатили 100% авансу за майбутню поставку снарядів попри те, що у Агенції був негативний досвід роботи з цією компанією.
У 2023 році АОЗ уклала з Lechmar контракт на поставку снарядів на 70,6 млн євро, які фірма не поставила. На щастя, Агенція працювала з поляками на умовах постоплати, тому на цьому контракті не втратила ні копійки. Як зазначає Юрій Ніколов та Марина Ансіфорова в статті для ZN.ua, Lechmar зірвала графік поставок для АОЗ нібито через проблеми з підривниками для снарядів. За деякий час фірма взагалі повідомила, що продала снаряди іншому покупцю і розірвала контракт з АОЗ.
Впродовж 2023 -2024 років Lechmar ще чотири рази присилала АОЗ комерційні пропозиції, Агенція зверталась до фірми за уточненнями. Але на запити Lechmar не відповідала.
Тому особливо видалось дивним, що у листопаді 2024 року міністр оборони Рустем Умєров попросив уряд забрати з бюджету Міноборони 23 млрд грн і віддати їх Державній прикордонній службі для виплат за контрактом Lechmar. Прикордонники, йдеться в статті, напередодні отримали комерційну пропозицію від цієї польської фірми на поставку мін і снарядів вартістю до 100 млрд грн. Цей обсяг можна порівняти з разовими поставками зброї з США минулих років.
У АОЗ на рахунках сотні мільярдів не було, тому обмежились 23 млрд грн, які перебували в оперативному розпорядженні АОЗ та були вже заплановані на інші контракти, які Агенція мала укласти до кінця року. За ними закупівельники проводили інспекцію на складах, а постачальники отримували експортні ліцензії.
Однак ці гроші у АОЗ забрали, перенаправили їх на контракт Держприкордонслужби з Lechmar.
29 листопада уряд за поданням міністра оборони віддав гроші прикордонникам, а на наступний день зранку вся сума пішла в якості 100-відсотковиго авансу на рахунки польської фірми.
«Це суперечить усім нормам і практикам закупівель зброї, що лежить на складах, а не перебуває в виробництві. Бо коли зброя лежить, то немає проблеми її привезти й отримати оплату, — достатньо лише заплатити певний символічний аванс. А коли зброю тільки збираються виробляти, то справді потрібен значний аванс на закупівлі сировини, обладнання тощо. У нашому ж випадку Lechmar є класичним посередником без власного виробництва», — йдеться в тексті ZN.ua.
На початку грудня Lechmar зареєструвала в Україні дочірню фірму «Лехмар Київ». Його основними власниками є представники польської материнської компанії Марта Ковальчик і Анджей Пекала. Півтора відсотка статутного капіталу української фірми належить непублічним столичним підприємцям Сергію і Олегу Єрьоміним.
Раніше один з братів Єрьоміних нібито служив у СБУ, інший — у ГУР, і начебто керівник Держприкордонслужби Сергій Дейнеко знає обох особисто.
Закупівлями з цією фірмою зацікавився нардеп від партії «Голос» Ярослав Железняк, що відправив на Держприкордонслужбу запит щодо контрактів з Lechmar.
За отриманою ним інформацією, станом на 10.03.2025 року дебіторська заборгованість за укладеними у 2024 році контрактами становила 26,58 млрд грн, зокрема з порушенням строків поставки – 1,68 млрд грн.
«Я отримав два підтвердження від фінансових служб в Україні, що ті 23 млрд грн (щоLechmar отримала у кінці минулого року), це насправді достатньо маленька сума, тому що нещодавно за ініціативи посадової особи, Міноборони на прикордонників з бюджету Агенції обороних закупівель перекинуло 78 млрд грн. З цієї суми на кінець березня до прикордонників прийшло як мінімум 24 млрд грн . Тобто з початку року якогось дива Міноборони перекидає 78 млрд грн свого бюджету, яке мало йти прозоро через Агенцію, на прикордонників. Які будуть далі закуповувати зброю у Lechmar», — розказує Железняк на своєму youtube- каналі.
Рішення забрати гроші Міноборони, що вже були законтрактовані Агентством оборонних закупівель, і передати прикордонникам прийняли на Ставці верховного головнокомандувача, згодом Кабмін його реалізував. Втім, за інформацією Железняка, ініціатором перекидання коштів на закупівлю зброї до Державної прикордонної служби був перший заступник Міністра оборони Іван Гаврилюк.
Наразі Гаврилюк є новим членом наглядової ради Агенції оборонних закупівель.
«Яка мотивація перекидати зі своєї структури на прикордонників лишається лише здогадуватись. Чому бігали з СБУ і просили зробити цю перекидку? 1,7 млрд грн у нас під питанням. Чому немає ніякої комунікації, немає ніякої відповіді?», — дивується Ярослав Железняк.
Журналісти Юрій Ніколов та Марина Ансіфорова знайшли зв’язок компанії Lechmar з сумнозвісним «Львівським арсеналом», що наразі є фігурантом кримінальної справи з розкрадання 1,5 млрд грн на снарядах, що так і не потрапили з Європи в Україну. Підозру отримали 5 осіб, серед фігурантів є Олександр Лієв, екс-керівник департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони. Також обшуки пройшли у чинного керівника цього департаменту Тоомаса Накхура, і в директора «Львівський арсеналу» Юрія Збітнєва. Також серед фігурантів значиться Олексій Хорошаєв, колишній працівник компанії- спецімпортера «Прогрес». Останнім часом Хорошаєв працював у приватній компанії Sevotech, що мала поставити боєприпаси «Львівському арсеналу». Слідство вважає Хорошаєва організатором схеми з розкрадання коштів на снарядах, його затримували в Чехії.
Як Lechmar пов’язані зі «Львівським арсеналом»?
У співввласника «Лехмар Київ» Сергія Єрьоміна є ще одна компанія — ТОВ «Спецекспоресурси», що спеціалізується на виробництві зброї і боєприпасів. Вона має спільного директора з «Лехмар Київ» Костянтина Бучка. Єрьомін і Бучок також зазначені у «Благодійному фонді «Душа та серце з Україною!», перший як співзасновник, другий як директор фонду. Співзасновником цього фонду є ще один благодійний фонд з Чехії Nadační fond rozvoj budoucnosti Ukrajiny, наглядову раду якого очолює можливий організатор схеми з розкрадання 1,5 млрд грн на контракті з «Львівським арсеналом» Олексій Хорошаєв.
Джерело: https://censor.net/