Право на виїзд за кордон під час воєнного стану отримала одна категорія громадян. Тепер опікуни та супроводжуючі осіб з інвалідністю, хворих або дітей, за якими потрібен догляд, можуть самостійно залишати країну на будь-який термін.
Відповідно до змін до Правил перетину державного кордону громадянами України, які регулюють виїзд за кордон для осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю, обмежень щодо кількості виїздів за кордон для опікунів інвалідів більше немає. Для цього необов’язково виїжджати із країни безпосередньо з дитиною чи іншим родичем-інвалідом.
Хто має право на виїзд за кордон без осіб з інвалідністю:
- особи, які мають одного зі своїх батьків або батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І або ІІ групи та супроводжують одного з таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв’язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (знаходження) збігається із задекларованим чи зареєстрованим місцем проживання (знаходженням) їхніх батьків або батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується відповідними документами;
- особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю І або ІІ групи та супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд чи документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду;
- батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю до 18 років, за наявності свідоцтва про народження дитини або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, яка супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклуванням) обома прийомними батьками, батьками-вихователями), посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, в якому зазначено статус «дитина з інвалідністю», або довідки про отримання державної соціальної допомоги допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я, або медичного висновку про дитину інвалідністю до 18 років (їхня нота ріально засвідчених копій);
- батьки, на утриманні яких знаходиться повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за наявності свідоцтва про її народження та документів, що підтверджують інвалідність (їх нотаріально засвідчених копій);
- баби, діди, повнолітні брати, сестри, мачухи, вітчима, які супроводжують дітей з інвалідністю для виїзду за межі України, у разі їх приналежності до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, за наявності у них відповідних підтверджуючих документів та документів , що підтверджують родинні зв’язки (їх нотаріально завірені копії);
- опікуни осіб з інвалідністю, визнаних судом недієздатними, які супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності рішення про призначення опікуна над такою особою, а у разі, коли опікуна такій особі не призначено, ― один із повнолітніх членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, інвалідність (їх нотаріально засвідчених копій);
- особи з інвалідністю або інші особи, які потребують постійного догляду, проживають (перебувають) в установах/установах незалежно від форми власності та підпорядкування та отримують соціальні послуги зі стаціонарного догляду, паліативного догляду, підтриманого проживання ― у супроводі працівників закладу догляду, уповноважених директором з догляду або особою, яка його замінює. При цьому один військовозобов’язаний може супроводжувати 25 осіб, які потребують догляду.