Олег Соколовський народився у селищі Красноїльськ на Сторожинеччині.
Шостого квітня чоловік мав би святкувати своє 59-річчя… Та сьомого квітня його поховали в рідному селищі.
Трагічну історія буковинця, який був закатований окупантами, розповідає molbuk.ua.
Олег Соколовський чотири останні роки працював на заводі «Кока-кола» у Великій Димерці під Києвом. Там і знайшли його тіло. Окупанти розстріляли чоловіка.
«Раніше Олег був правоохоронцем. Він працював у ДАІ у місті Миколаїв, потім – у селищі Красноїльськ та селі Їжівці дільничним інспектором. Мав звання майора. Коли вийшов на пенсію, працював водієм вантажівок», – розповідає брат загиблого Ігор Соколовський.
Коли чотири роки тому Олегу запропонували роботу на заводі «Кока-кола» під Києвом, він погодився.
Коли почалася війна і бої вже були на Київщині, ми просили його приїхати на Буковину. Він же сказав, що офіцер і не може поїхати.
Олег Соколовський як ветеран МВС поїхав у Бровари і вступив у місцеву тероборону.
«Брату видали зброю і наказали чекати дзвінка. Він повернувся у Велику Димерку і допомагав дільничному інспектору. Працівників на заводі розпустили ще 24 лютого. А 10 березня завод обстріляли з танків, зруйнували його конструкції. Брат скидав мені фото. Та навіть попри обстріли, він залишився там», — продовжує Ігор.
17 березня родина востаннє чула Олега. Від нього довідалася, що він у полоні.
«15 березня Олег мені намагався подзвонити, але був дуже поганий зв’язок, і ми не поговорили. А 17 березня о пів на дев’яту вечора він зателефонував мамі й лише сказав їй, що в полоні. Одразу зв’язок перервався, і ми вже його більше не чули та не бачили», — згадує чоловік.
Коли загарбників вигнали із села, другого квітня родині подзвонили військові територіальної оборони і сказали, що знайшли тіло Олега.
«Надіслали відео, ми його впізнали. Олега та ще кількох чоловіків знайшли у підвалі будинку зі зв’язаними руками за два кілометри від заводу. У Олега була прострілена голова», — каже Ігор Соколовський.
Експертиза встановила, що Олег Соколовський, найімовірніше, загинув 22 березня, а його тіло знайшли лише другого квітня. Ми ховали його в закритій труні.
Ігор Соколовський згадує, що забрати тіло Олега було дуже складно. Мости на Київщині зірвані, тож везли тіло чоловіка на Буковину понад дві доби.
«Нам дуже допоміг капелан отець Назарій. Упродовж однієї ночі труна з Олегом перебувала у батьківській хаті. А у четвер, сьомого квітня, його поховали на цвинтарі у Красноїльську. Провело його в останню дорогу багато людей», – згадує Ігор Соколовський.
Родичі кажуть, що Олег Соколовський був справжнім патріотом.
«Дуже важко усе це пережити. Щодня ходимо на могилу до брата. Він був чесною та порядною людиною і зробив свій вибір як офіцер. Слова «Слава Україні!» були для нього не порожнім звуком, він був справжнім патріотом», – каже брат загиблого.
