Начальник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк: «Лінія фронту вже за п’ять кілометрів від міста»
Ще влітку 2024 року Покровська громада хвалилася своїми досягненнями: вона стала однією з найкращих у розвитку фізичної культури та спорту у Донецькій області. На поширених світлинах молодь з ракетками грала у настільний теніс і займалася силовими вправами на вуличному майданчику.
За пів року картина змінилася до невпізнаваності. Населення Покровська скоротилося майже вп’ятеро (більшість виїхала евакуаційним транспортом), гуляти вулицями стало небезпечно.
«Російські FPV-дрони, ствольна артилерія і КАБи покривають обстрілами майже весь Покровськ. Скажу більше: йде цинічне полювання на мешканців міста. За останні три доби дрони окупантів поцілили у місцеву хлібовозку, транспорт для підвезення питної води, автівки мирних людей. Тобто ворожий оператор FPV-дрона бачить, куди він летить, і тим самим прицільно б’є по беззбройних людях», – описує ситуацію начальник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк.
Водночас посадовець запевнив «Главком»: Покровськ відповідально готується до оборони від навали російських загарбників. Наразі лінія фронту вже за п’ять кілометрів від міста.
Яка нині (розмова відбулася 5 грудня – «Главком») обстановка у Покровську: скільки працює магазинів, закладів обслуговування («Укрпошта», «Нова пошта», Пенсійний фонд, лікарня, школи, дитсадки, комунальні служби)?
Обстановка складна. Посилилися ворожі обстріли – у середньому до десяти кожної доби. Щодня є поранені або вбиті цивільні. Це пов’язано з тим, що російські FPV-дрони, ствольна артилерія і КАБи покривають обстрілами майже весь Покровськ. Щодо діючих магазинів, то їх небагато, працює два ринки. Іще функціонує міська лікарня, де на зміні чатує двоє медиків. Поки ще діють два відділення «Нової пошти», відділення «Укрпошти». Усе може змінитися наступного тижня… Майже 60% житлової забудови зруйнували окупанти.
Відколи почалося вторгнення, зупинено навчальний процес. У місті запроваджено примусову евакуацію дітей. Залишилися працювати комунальні служби, та й ті потроху «посипалися» – залишилося близько третини персоналу.
Яка ситуація із забезпеченням населення питною водою? Адже у вересні російські війська перебили водопостачання до Покровська і проводити ремонт неможливо.
У Покровську запущено 325 свердловин, з яких лише дев’ять дають питну воду. Решта – це технічна вода, яку використовуємо у побуті: помитися, випрати одяг тощо.
За оцінкою американського видання Foreign Policy, втрата контролю України над містом Покровськ спричинить значні економічні втрати. Місто, по суті, є воротами до решти частини Донецької області. Чи діють в місті заводи і шахти?
Критична інфраструктура працює, видобуток і відвантаження вугілля з шахт продовжуються. Всього близько п’яти тисяч працівників задіяно. Попри це, ворог і надалі обстрілює наші промислові об’єкти. Адже відстань до Покровська від лінії фронту – п’ять кілометрів, до промислових підприємств – 14 км.
Пам’ятаєте, деякі експерти пророкували, що у вересні 2024 року будуть вуличні бої у Покровську?! Наразі 5 грудня – і я перебуваю у місті.
«Влада взялася за примусову евакуацію. Зараз у місті залишилося 24 дитини»
Як змінився ваш графік роботи за останній рік? Чи пересіли, наприклад, на броньований автомобіль після того, як окупанти активізувалися?
На жаль, не пересів на броньовану машину. Пересуваюся звичайною. Місяць тому разом із дружиною жив у Покровську. Нині переїхали недалеко від міста.
Яка кількість населення залишилася порівняно з початком вторгнення? Скільки серед них ждунів?
У місті налічується 550 багатоквартирних та 21 тис. приватних будинків. У мирний час у них проживало 60 тис. людей, зараз залишилося 11,5 тис. Є так звані «ждуни» – здебільшого це люди похилого віку, частина з яких має родичів у Росії.
Що стосується колаборантів та навідників, то за останні три роки спецслужби викрили кілька десятків мешканців нашої громади. Усе ж таки більшість населення – патріотично налаштовані люди, які не хочуть з тих чи інших причин залишати рідне місто та вірять в ЗСУ.
Обласна військова адміністрація оприлюднює перелік населених пунктів, де обов’язкова, тобто примусова, евакуація дітей. Скільки їх вивезено із Покровська і чи наразі триває евакуація цивільних людей?
Мені дуже запам’яталася дата – 9 серпня 2024 року. Цього дня лінія фронту різко змістилася у бік міста. Тоді відстань до ворожих військ складала 10 кілометрів. Станом на цю дату у Покровську мешкало 48 тис. людей з них 6,5 тис. дітей. Після цього ми, як влада, взялися за примусову евакуацію. Зараз у місті залишилося, як я казав, 11,5 тис. мешканців із них 24 дитини. Обов’язково вивеземо всіх дітей.
«Довкола Покровська – 87-кілометровий протитанковий рів»
Як ви сказали, лінія фронту вже за п’ять кілометрів від Покровська. Міська рада на початку листопада 2024 року за 11,3 млн грн провела закупівлю піраміди загороджувальної «ПЗ-1» (так звані «зуби дракона») у кількості 7 тис. штук. Термін поставки товару – 30 листопада. Скажіть, будь ласка, чому так пізно відбулося це оборонне замовлення?
На Донеччині за кожним містом і громадою закріплено бойову бригаду. Саме військові відповідальні за оборону конкретних населених пунктів, вони розробляють відповідні плани оборони, які є таємними. Згідно з розрахунками військових, кожна громада закуповує визначені матеріали та послуги. Наприклад, наша бойова бригада вперше зробила нам оборонне замовлення у серпні 2024 року. Однак до цього часу Покровська міська військова адміністрація не сиділа без діла, а залучала бізнес та спонсорів для зведення укріплень. Також нам допомагають будівельники з шести інших областей. Так з’явився 87-кілометровий протитанковий рів довкола Покровська та інші фортифікаційні споруди.
Що стосується згаданих вами «зубів дракона», то їх встановлено за п’ять кілометрів від Покровська. На черзі закупівля нової партії з шести тисяч штук «зубів дракона». Роботи з укріплення міста продовжуються.
Важливе вкраплення по темі фортифікацій. Під час підготовки інтерв’ю із Сергієм Добряком «Главком» поспілкувався з головою Донецької обласної військово-цивільної адміністрації у 2015-2018 роках Павлом Жебрівським. Він розповів, що коли заступив на посаду керівника Донеччини, будівництво фортифікаційних споруд мало плачевний стан. Державний бюджет виділяв недостатньо коштів.
Наприклад, у 2015 році середня вартість зведення взводного опорного пункту (ВОП) складала близько 600 тис. грн. Держава давала лише 400 тис. грн. Решту шукали у місцевих бюджетах та просили спонсорів.
«Показовий випадок: один із голів ОДА зібрав готівку з бізнесу і привіз будівельникам «живі» гроші, – згадує Жебрівський. – У цілому, у Донецькій області будувалося 25 ВОПів, за якими закріплювалися керівники районних військово-цивільних адміністрацій. Відстань оборонних споруд від зони бойових дій – приблизно 10-15 км. Фактично у ті часи було збудовано першу та другу лінію оборони у Донецькій області».
Наприклад, тоді поблизу Маріуполя вдалося звести дві лінії фортифікацій. Однак місто потрапило під швидку окупацію через те, що росіяни зайшли зі сторони Бердянська Запорізької області, де жодних укріплень не було.
За якість будівництва фортифікацій відповідало Міністерство оборони. До речі, проєкти ВОПів розроблялися на кресленнях 70-х років XX століття. Ними займалися проєктні інститути Міноборони.
Який вигляд мали взводні опорні пункти на Донеччині? Це залізобетонні споруди з кулеметними гніздами. ВОПи доповнювалися траншеями. Коли їх було збудовано і Міноборони прийняло в експлуатацію, ВОПи передали Національній гвардії. Саме нацгвардійці до початку великої війни слідкували за підтриманням нормального стану фортифікацій.
Варто наголосити: перша і друга лінії фортифікаційних споруд умовно мали протриматися два-три тижні, коли наступає ворог. Цього часу вистачило б для підтягування резервів української армії та різних засобів вогневого ураження до зони зіткнення з метою відкидання загарбників. Ніхто з проєктантів чи забудовників не розраховував, що фортифікації будуть стояти рік чи два, наголосив екскерівник Донеччини.
Міноборони Естонії розповсюдило повідомлення, що до кінця 2024 року українським силам доведеться залишити Покровськ. Ваша суб’єктивна оцінка: скільки ще протримається Покровськ? І що конкретно потрібно зробити, щоб уникнути окупації міста?
Скажу словами з книги китайського стратега Сунь-цзи: «Кожен воїн і кожна людина своєю звитягою міняє думку як свого воєначальника, так і противника». На Покровському напрямку перебувають різні військовослужбовці, які хоробро дають відсіч російській армії.
Зараз початок грудня, я перебуваю у Покровську і спілкуюся з вами. Мені важко прокоментувати заяву естонців, яким ми завдячуємо у надважливій підтримці України. Я ж раджу містянам виїжджати з міста задля збереження власного життя.
Віталій Тараненко, «Главком»