Епіцентром боротьби на Донеччині лишається Покровськ. Росіяни активно штурмують піхотними групами та випалюють усе керованими авіабомбами. Стримують цю навалу десантники Січеславської 25-ї бригади.
Навколо Покровська лежать розкидані тіла росіян
Долучитися до збору на потреби десантників можна за цим посиланням або номером картки 4441 1111 2211 4717.
До Покровська можна заїхати лише на броні. Їхати тут можна тільки на швидкості. Росіяни полюють на автівки ЗСУ оптоволоконними дронами. РЕБ проти них не діє. Зупинити дрони хоч якось може сітка. Саме місто — випалене та зруйноване. Проте тут і досі лишаються понад 2 тисячі людей.
Трохи дико, якщо чесно. Та деяким немає куди йти, деякі — “ждуни”, — пояснює військовий.
Спокійно пройтися містом — майже неможливо. Повітря насичене небезпекою та смертю. Небо ясне, працюють дрони та артилерія з обох боків. Тож пересуватися містом варто лише перебіжками. Десантники 25-ї бригади вишукують росіян, які накопичуються для штурму.
Противник розуміє, що в ясний день він нікуди не просунеться, тому чекає на погану погоду. На своїх стежках, у норах накопичується і просувається далі, — каже командир 25-ї ОПДБр на псевдо Харків.
Хоч Новогродівка та Лисівка — суцільні руїни, там ще чимало підвалів, де ховаються росіяни. Наші бійці поранених та вбитих тут росіян називають “Леніними”. Вони гниють у полях та лісосмугах. Росіяни тіла побратимів забирати не поспішають.
Десантники знаходять сховки росіян і миттєво відпрацьовують, ні на секунду не дають ворогу розслабитися. Командир бригади пояснює, що росіяни залучають свої резерви, намагаються скористатися моментом. До Покровська лишаються лічені кілометри.
На початку року бійці змогли пригальмувати російський наступ. Та зараз доводиться відбивати штурми і паралельно готувати місто до оборони.