У рамках «жіночого обміну» 17 жовтня з полону повернули активістку з Новоазовська Людмилу Гусейнову. Вона провела у донецькому СІЗО три роки і 13 днів.
З 2014 року Людмила разом з чоловіком залишилася на контрольованій Росією території самопроголошеної «ДНР». Вона допомагала дітям у складних сімейних обставинах та не приховувала своєї проукраїнської позиції.
У жовтні 2019 року Людмилу затримали просто на роботі. Причиною стали «лайки» у соцмережі та доноси кількох колег.
17 жовтня чоловік Людмили, Дмитро, зміг почути голос дружини з підконтрольної Україні території. З волі. Її обміняли разом зі 108 іншими жінками. Людмила була однією з 12 звільнених цивільних.
«Дитячий омбудсмен»в окупації
Людмила Гусейнова працювала інженером з техніки безпеки на птахофабриці у Новоазовську.
Але опікувалася дітьми з сімей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах, особливо після 2014 року, коли їхні домівки опинилися під владою так званої «ДНР».
«Люда була така трохи відчайдушна, — згадує її подруга Ліна Кущ. — По-перше, вона залишилася в Новоазовську. Тривалий час над їхнім будинком висів синьо-жовтий прапор. Потім з міркувань безпеки його зняли. Вона могла йти по селищу і вітатися: добрий день. Навіть колеги через це поскаржилися на неї директору».
АВТОР ФОТО,ЛІНА КУЩ
Друзі згадують, що Людмила разом з однодумцями знаходила ресурси як в Україні, так і за кордоном, аби допомогти дітям в Новоазовську і навколишніх селах.
«Пам’ятаю, як перед Новим роком ми підписували дітям з окупованої території листівки. Це було дуже зворушливо. А ми отримали звідти дитячі малюнки. Коли Люда привозила щось для дітей, то казала: це вам від України», — розповідає Ліна Кущ.
Людмила була переконана, що дуже важливо, щоби діти з тимчасово окупованих територій зберігали зв’язок з Україною, щоб вони знали, що вони українці і що Україна їх підтримає.
«Вона була неформальним омбудсменом дітей на окупованій території. Але вона була сама і підтримати її в цьому не було кому», — згадує подруга.
«Слава Україні!» на піску
По Людмилу прийшли на роботу, розповідає її чоловік Дмитро Пархоменко. Це сталося у жовтні 2019 року. Їй дозволили повернутися додому, зібрати речі.
«Вона просто зникла. Мені казали знайомі, що за 4-5 днів усе вирішиться. Але цього не сталося», — розповідає Дмитро.
Він майже місяць безрезультатно намагався знайти Людмилу в МГБ «ДНР». А потім виїхав на підконтрольну територію і вже в Києві написав відповідні заяви в поліцію та СБУ.
Людмилу звинувачували в шпигунстві, екстремізмі та зраді батьківщині, розповідає чоловік.
«Її звинувачували на основі постів та лайків у фейсбуці, фотографії з написом «Слава Україні!» на піску і на основі свідчень кількох людей про те, що вона допомагає українцям і зневажає «ДНРівців». Це і все, що на неї було», — каже Дмитро.
АВТОР ФОТО,ЛІНА КУЩ
Дмитро припускає, що Людмилу затримали, бо їм були потрібні люди для обмінів. Але останній обмін відбувся навесні. А потім все закінчилося.
«Вона воювала за дітей»
Арешт Людмили став для її друзів і близьких абсолютним шоком.
Місяць після затримання Людмилу Гусейнову утримували у сумнозвісній в’язниці «Ізоляція» в Донецьку, звідки її регулярно возили на допити в МГБ.
«Потім її перевели в СІЗО і це вже було перемогою. Адже СІЗО — це певні правила і гарантія того, що людина не зникне, як в інших місцях тримання», — пояснює подруга Людмили, Ліна Кущ.
«За весь цей час в СІЗО вона нічого не попросила для себе. Лише просила підтримати дітей із колишнього сільського інтернату в Новоазовському районі, якими опікувалася до війни і під час війни. Просила навіть з-за ґрат», — згадує Ліна Кущ.
У 2021 році Людмилу Пархоменко визнали лауреаткою Національної правозахисної премії — заочно.
«За дітей вона готова була йти напролом попри загрози. Вона за них воювала», — додає подруга.
АВТОР ФОТО,ЛІНА КУЩ
17 жовтня Дмитрові зателефонували і повідомили, що його дружину, Людмилу, обміняли.
Згодом йому зателефонувала і сама Людмила.
Зараз вона перебуває у Дніпрі, там проходить медичний огляд.
Дмитро з нетерпінням чекає на зустріч з Людмилою, але розуміє, що поспішати не варто.
«Все закінчилося добре. Слава Богу. Гірше вже не буде», — каже він.