На 60 років пізніше, ніж у Парижі, і на 35 раніше, ніж у Варшаві. Київське метро святкує день народження. Йому виповнюється 65.
До річниці столичного метрополітену Новини.LIVE згадують про романтику перших станцій і примар, які переродились у легенди.
Київський метрополітен відкрили у 1960 році
Ідея побудувати метро у столиці з’явилась ще наприкінці 19 століття, але спочатку Перша світова війна, а потім і Друга — стали на заваді. Навесні 1945 року урядовці затверджують план реконструкції Києва. У документі згадують про будівництво підземного транспорту. Йдеться про 22 станції на трьох гілках метро: Святошин — Бровари, Куренівка — Сталінка (зараз Оболонь — Теремки) і Сирець — Печерськ.
Офіційне відкриття відзначали 6 листопада. Машиніст Іван Виноградов проїхав святковий маршрут разом з партійним начальством. Тоді в столиці з’явились «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» і «Дніпро». Перші поїзди мали по три вагони, а за десятиліття їх стало на один більше.
Друга найглибша станція метро у світі — «Арсенальна»
Ця станція стала неабияким викликом для тодішніх інженерів. Її географічне розташування під Печерськими пагорбами повпливало на планування. Довелось побудувати два ескалаторні тунелі, а між ними — циліндричний вестибюль, який споруджували спочатку на поверхні, а потім опустили на глибину 50 метрів.
Технічно це було так: величезна залізобетонна «склянка» без дна важила 3 тисяч тонн, і її накрили бетонним куполом. Під своєю вагою вона поступово ринула донизу, а робітники потроху виймали з-під неї землю.
Ще три роки тому станція вважалась найглибшою у світі — 105,5 метра. Однак у 2022 році китайці побили рекорд. Вони відкрили у місті Чунцін станцію «Хуньяньцунь», глибина якої — 116 метрів.
«Слава Україні» на Золотих Воротах
Станцію «Золоті ворота» відкрили 31 грудня 1989 року. Це була справжня сенсація, адже краса мозаїчних панно вразила усіх присутніх і продовжує викликати у киян захват.
Над проєктом працювали архітектори — Борис та Вадим Жежеріни. Головною темою стала історична спадщина Київської Русі. На мозаїках зображені засновники столиці — Аскольд, Данило Галицький, Нестор Літописець й інші видатні діячі. На інших стінах станції милуються старовинні храми — Софійський та Успенський собори, Кирилівська та Десятинна церкви. Особливо уважні кияни і гості столиці можуть відшукати Архангела Михаїла та Георгія Змієборця на виході у місто.
Головною сенсацією став приклад боротьби з радянським режимом. Однак послання авторів не одразу помітили. У вестибюлі між ескалаторами на мозаїчному карнизі причаївся напис «Слава Україні». Він викладений яскраво-червоною смальтою, хоч нині його важко розгледіти. Десятки років ця історія вважалась міською легендою, поки архітектори не підтвердили її правдивість.
Станції, які стали примарами
Найвідоміша і найбажаніша станція — «Львівська брама». Її побудували на зеленій гілці у 1980-х роках між «Золотими воротами» та «Лук’янівською».
Відкрити станцію не судилося через суперечку щодо виходу. Один із вестибюлів планували звести біля Контрактової площі, а інший — поруч з ринком на Валах, втім проєкт «заморозили».
Головні конфліктні моменти — це забудова площі та дефіцит коштів. До «розмороження» питання повернулись у 2022 році. Комунальне підприємство «Київський метрополітен» оголосило тендер на проєкт нового входу до станції. Вестибюль міг би постати на вулиці Січових Стрільців, а вартість робіт оцінили в понад 73 млн грн. Однак повномасштабне вторгнення відкинуло цей процес у забуття.
Ще одна примара — станція «Теличка». Її почали будувати в 1991 році між «Видубичами» та «Славутичем». Однак вже за рік роботи зупинили. Причини історичні — економічна криза і злам радянської системи в Україні. Ранішні плани створити на цій місцевості індустріальний район, а отже збільшити пасажиропотік, розвіялись у повітрі. Міська влада відклала проєкт, а станцію перетворили на технічну зупинку.
Ще одна «консерва» — зупинка «Герцена» між «Лук’янівською» та «Дорогожичами». Розрахунок будівництва був на потребах пересування робітників Київського мотоциклетного заводу. Однак у 1990-х завод зачинився, а станція стала непотрібною.
Довгообіцяне метро на Троєщину і скандал на Виноградарі
Вічно можна слухати «Не притулятися» і обіцянки міської влади про метрополітен на Троєщину. Вперше про будівництво Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену заговорили ще в 1980-х роках. Тоді лінію від Вокзальної та до кінцевої станції «Воскресенська» хотіли завершити до 2021 року, але віз і досі там. Десятиліття тривали дискусії, планування і спроби втілити проєкт.
Востаннє згадали про метро у вересні 2025-го. Департамент транспортної інфраструктури КМДА анонсував спорудження ділянки від станції «Глибочицька» до станції «Райдужна» на лівому березі.
Лінія включатиме шість станцій: «Глибочицька», «Подільська», «Райдужна» та три у конструкціях самого мостового переходу. Також передбачені пересадкові вузли між станціями «Лук’янівська» — «Глибочицька» та «Тараса Шевченка» — «Подільська».
Ба більше, мер столиці Віталій Кличко запропонував залучити 68 млрд грн кредитних коштів на це будівництво. Відповідний проєкт рішення підтриманий профільною комісією. Чи вдасться меру втілити мрію лівобережців в реальність, покаже час.
Натомість кейс «Виноградаря» має шанси закінчитися щасливо. Будівництво активно триває. Віталій Кличко заявив на сесії Київради 9 жовтня, що у планах відкриття двох станцій — «Мостицька» та «Проспект Правди». Одну з них мають добудувати вже в наступному році.