На Хмельниччину прилетіла чорна звістка про загибель воїна-земляка. У скорботному мовчанні Шепетівська громада провела в останню земну дорогу мужнього бійця Михайла Павлушка, якому навіки 46 років, повідомляє міська рада.
«Михайло після школи вступив до Шепетівського професійного технічного училища № 20, де здобув фах будівельника. Тоді проходив строкову службу у лавах Національної гвардії України. Після закінчення служби він вступив до Плужненського СПТУ № 33 та отримав ще одну професію — водія», — йдеться у повідомленні.
Саме тоді, у студентські роки, він зустрів свою долю, майбутню дружину Оксану, з якою пов’язав своє життя.
«Він був не такий, як усі. Він був щирий, добрий, справжній. Я знала: якщо він попереду, то я позаду, якщо на його вустах з’явилась посмішка, все буде добре, він — моя сила і опора. А ще Михайло був дуже уважним і романтичним. Хоч куди б закидала його доля, він завжди вітав зі святами, обов’язково надсилав квіти», — з тугою у серці згадує про коханого Оксана Петрівна.
Ще зі студентських років товариші називали Михайла Апостолом — за спокійну вдачу, доброту, мудрість та характерну зовнішність, бо ще змолоду чоловік носив бороду. Згодом це прізвисько стало його бойовим позивним. У 2000 році у подружжя народився первісток — Артур. Щоб забезпечити добробут сім’ї, Михайло працював на будівництві за кордоном. Згодом повернувся в Україну і з 2006 року влаштувався таксистом, також працював торговим працівником. 2019 рік став особливим для сім’ї Павлушко — на світ з’явився другий синочок — Макар. Його батьківська любов до синів була безмежною. Старшого Артура з гордістю називав чемпіоном, адже хлопець був чемпіоном України з боксу, а Макарчика — своїм ведмедиком.
Щоб підтримати старшого сина Артура, який з 2020 року підписав контракт і проходив службу, 5 травня 2022 року Михайло добровольцем мобілізувався до тієї ж частини на посаду водія. 9 жовтня 2024 року він був направлений на Запорізький напрямок, а 28 жовтня 2024 року — переведений у військову піхотну частину гранатометником. З 16 січня 2025 року бойова частина виконувала завдання в Донецькій області, мужньо тримаючи свій рубіж.
З 16 лютого зв’язок з чоловіком був втрачений. Воїна було внесено до списку зниклих безвісти. Довгих 9 місяців родина жила в надії. 6 листопада, у свій день народження, дружина замість квітів від коханого отримала страшну звістку про загибель чоловіка.
Дзвінок сповістив, що Павлушко Михайло, старший водій мотопіхотного відділення, загинув 16 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області.