Золоті ворота є однією з культових візитівок столиці. Це головна брама стародавнього Києва, що й досі збирає довкола себе велику кількість не лише гостей столиці, а й місцевих мешканців. Золоті ворота мають тривалу та не менш цікаву історію, велика кількість подій якої зосереджена саме в XIX столітті.
Тому далі «Апостроф», посилаючись на фото Facebook-групи «Спрага», розкаже та покаже Золоті ворота у 1850-х роках.
Читайте також: Парадна брама давнього Києва: як виглядали Золоті ворота в 19 та 20 сторіччях
Зокрема до цього фото залишили наступний допис:
«Золоті ворота. З літографії Василя Тімма, 1858 рік».
Золоті ворота були одними з трьох великих міських воріт, що були зведені ще при Ярославі Мудрому. Їх спорудження, наряду з будівництвом Софійського собору, було описано в «Повісті временних літ». Після монгольської навали в грудні 1240 року та до XVI століття письмові джерела не згадують про Золоті ворота. Втім, документи XVI—XVII століть вказують на те, що ворота вже були частково зруйновані. Мартін Ґруневеґ, купець і мандрівник зі Львова, згадував у 1584 році:
«Золоті ворота ще стоять, але переважна частина їх поруйнована…».
Перед Золотими воротами були зведені земляні оборонні споруди, де розміщувалися військові гарнізони. До середини XVIII століття вони виконували функцію оборони міста у складі фортифікаційного комплексу, після чого їх було частково засипано землею, щоб запобігти подальшому руйнуванню.
З 1820-х років розпочалася епоха археологічних досліджень Києва, і одними з перших об’єктів для розкопок стали Золоті ворота. У 1832 році імператор Микола І визнав руїни вартими збереження, що дало старт фінансуванню розкопок з державного бюджету з наступного року. Ось якими були Золоті ворота в 1870-ті роки.
Під час розкопок було виявлено дві паралельні стіни — східний пілон довжиною 25 метрів та західний, довжиною 13 метрів, з висотою приблизно 8 метрів. Внутрішні сторони стін були прикрашені пілястрами та невеликими нішами, а техніка мурування споруди нагадувала ту, що була використана при будівництві Софійського собору.
25 червня 1834 року Золоті ворота були урочисто відкриті, освячені та підсвічені. Для збереження пам’ятки вживалися заходи: верх стін було оброблено вапняним розчином, а зверху покрито шаром дерну. Надалі були вжиті інші заходи для посилення збереження руїн: проведено реставрацію давньої мурівки на певних ділянках, побудовано підпірні стіни, встановлено металеві арматурні з’єднання, а довкола об’єкта встановлено огорожу з чавуну.
Завдяки таким заходам Золоті ворота збереглися до наших днів. Проте, попри всі зусилля, пам’ятник продовжував страждати від впливу погоди, що викликало занепокоєння серед дослідників. Вже в 1970-х роках було ухвалено рішення збудувати над руїнами павільйон, який би не лише захистив їх від руйнувань, але й допоміг відтворити первісний вигляд конструкції. Проте ще у 2 половині та в кінці XIX століття брама мала наступний вигляд.
