Українській владі, крім питань на фронті, є чим зайнятися в тилу: мільйони людей треба повертати з-за кордону, і ще мільйони переселенців удома потребують фінансової підтримки. Поки що уряд із цими завданнями не справляється, запевнив нардеп від “СН” Віталій Войцехівський. Критикує він також і законотворців, зокрема, за податкові ініціативи.
Про проблеми українців в окупації і за кордоном, про марно витрачені гроші на ядерний реактор і нестачу грошей для дітей ВПО – детальніше читайте в інтервʼю, які Віталій Войцехівський дав для Today.ua.
— У Єврокомісії заявили, що думають над заміною тимчасового захисту для українців. Чи буде це спонукати до повернення українців додому, і яке ваше ставлення до цього?
— Ми спілкувалися з колегами, і з нашими людьми, які зараз перебувають за кордоном. Таку новину сприймають неоднозначно. З одного боку вона позитивна — все-таки ми сподіваємось, що буде перемир’я. З іншого — якщо людям немає куди повертатися, і їх позбавлять статусу там, в Європейському Союзі, ми сьогодні як держава не готові їм усім надати житло. Ми не готові їм компенсувати ті витрати, які вони понесли.
І сьогодні люди ставлять питання: куди їм їхати? У них житло зруйноване, наприклад, у Попасній або Волновасі. Зараз ми ініціюємо нашою ТСК спільне засідання з урядом, з міністром Чернишовим. Зараз це нагальне питання і треба спільно його вирішувати.
Я ще раз повторю: гарна новина, але вона веде до того, що зараз треба проводити такі дії, щоби наші люди не опинились на вулиці. Тому що, давайте будемо чесними, що наші люди – це трудові ресурси, цікаві Європі. Але соціально незахищені, люди пенсійного віку та люди з інвалідністю — от їх Європа не буде у себе затримувати. Під час наших розмов з іноземними партнерами завжди за напівнатяками можна все відчути, що їм цікаві наші українці тільки як добросовісна робоча сила, і все.
— Яка кількість цих непрацездатних людей може повернутися в Україну?
— Сьогодні із тих мільйонів, які є, якась частина залишиться. Зараз не хочу лізти в статистику, є різні дані, хтось говорить 30%, хтось 60-70%. Так, є люди, які вже інтегрувалися в суспільство тієї країні, де вони перебувають, і ми маємо це визнати.
Коли ми спілкувалися в Чехії і Польщі з нашими українцями, теж частина людей говорить: “Ви знаєте, я вже тут знайшов себе, я вже тут буду працювати”. Хоча при розмові вони наголошують на тому, що все одно вони не є титульною нацією, вони не є основним народом. Тому вони почуваються, може грубо скажу, людьми “другого сорту”. І будь-який таксист, будь-який кондуктор у трамваї може їм нагрубити. Або будь-який п’яний поляк може сьогодні нагрубити українцеві. В Україні є різні люди, і там є різні люди, але коли ти вдома перебуваєш – це зовсім інше.
Я сподіваюся, що фактор рідної землі все-таки спрацює. Якщо люди побачать, що наша державна політика спрямована на те, що найближчим часом вони отримають житло, то повернуться.
Я і мої колеги, ми критикуємо міністерство розвитку громад, що вони не розробили до цього часу програму проведення всеукраїнської інвентаризації нерухомості, щоб якраз розмістити велику частину наших ВПО і тих, хто повернеться з-за кордону в тих будівлях, які можна переобладнати. Це не тимчасові будівлі, це не вагончики, не модульні містечка. За ті модульні містечка, що дали нам партнери в перші дні великої війни, ми були вдячні всім. Але вже сьогодні мова має йти про помешкання, в яких можна проживати не тимчасово.
— Нещодавно Путін дав дедлайн до вересня для українців на ТОТ: отримуєте громадянство або виїжджаєте. Чи може це стати фактором повернення українців на підконтрольну Україні територію?
— Люди повернулися в окупацію з різних причин, в основному через те, що тут немає житла, а там їхнє житло ціле. Вони туди потрапили і побачили, що таке “рускій мір” насправді. Уже є перший фідбек від тих, хто повернувся, що там не мед.
— Була заява, що до українців, які продають щось через інтернет понад 3 рази на рік, постукає податкова. Але, ймовірно, вони продають не через хороше життя. Як ви до такої ідеї ставитесь?
— Моя думка буде суб’єктивна і трішки емоційна. Ольга Василевська-Смаглюк, якій належать ці слова, входить якраз у податковий комітет. Краще б їхній комітет звернув увагу на зміни до законодавства, саме на зловживання, які сьогодні є на митниці і в податкових. Дійсно, сьогодні якщо хтось через ОЛХ продасть зайві штани, грубо скажу, то це не ті доходи, які треба обкладати податками. Ми мільярди втрачаємо на схемах, які всім відомі, і з якими треба боротися. Не з тієї сторони наш податковий комітет починає боротьбу за додаткові надходження до бюджету.
— З травня виплати ВПО будуть отримувати найбільш вразливі категорії, а як їх будуть визначати? Як буде проходити перевірка?
— Зараз це дійсно треба робити, тому що є переміщені особи, які зареєстровані, але вони вже переїхали в інше місце. Це просто треба перевірити на предмет, чи вони фактично перебувають за місцем своєї реєстрації. Уряд планував скасувати 2-3 тисячі виплат ще з першого березня, але ця дата вже минула. Взимку вони планували скасувати у звʼязку з тим, що вже прийнята була програма, розроблена Мінсоцполітики про субсидіювання оренди майна, яке винаймають ВПО. Слава Богу, перенесли і залишили поки що для вразливих категорій ці 2-3 тисячі.
Тепер буде проведена перевірка фактичного місця перебування ВПО. Я сподіваюся, що тих людей, які є сьогодні соціально незахищені, цих 2-3 тисяч не позбавлятимуть. Тому що і система субсидіювання, давайте будемо чесними, не працює і не запрацює. По тій причині, що договори оренди сьогодні ніхто офіційно не укладає. Всі про це знають, крім Міністерства соціальної політики.
— Чи ваші колеги по парламенту отримують виплати як ВПО? І чи відчуваєте ви особисто нестачу коштів, як народний депутат?
— Коли ми йшли в народні депутати, то розуміли, що ми маємо робити, і які у нас будуть статки. Мабуть, кожен депутат по-своєму це розумів. Наскільки я знаю, хлопці, які входять в тимчасову спеціальну комісію, ніхто не оформляв компенсації. Навіть більше, хочу сказати, що наші виїзні засідання по Україні, коли ми їздимо, ми не претендуємо на компенсацію ні за бензин, ні за проживання, ні за які інші виплати.
Ми розуміємо, що, мабуть, маємо на це право, але от такий принцип нашої роботи. Сьогодні, навпаки, враховуючи наші комунікації з бізнесом і волонтерами, ми стараємося допомогти і ВПО, і армії. Сьогодні проводимо багато благодійних заходів. щоб допомогти. А розраховувати на якісь компенсації – не для того ми йшли в парламент.
— Була заява нардепа Фролова, що студенти, які належать до категорії ВПО, до 23 років матимуть право на соціальну стипендію. У нас є гроші на ці стипендії?
— Якщо у нас є гроші на ядерні реактори – 600 мільйонів (насправді це буде, мабуть, десь удвічі більше), то можна знайти суму для дітей, яких треба зберегти, скажімо так, для нашої країни. Міністерство фінансів мусить знайти ці гроші, і це принципова наша позиція. Не хочу зараз пафосно говорити, але ми повинні думати про майбутнє нашої держави. Війна, дасть Бог, закінчиться. Ми мусимо підтримати цих дітей, а ми розуміємо, що це діти ВПО.
Ми зустрічалися по всій Україні в різних ВНЗ. Їм також немає куди повертатися. Їм потрібна підтримка держави не формальна, не на словах, а вони повинні її відчути. У багатьох дітей немає батьків. У Полтаві в політехніці зустріли дівчинку, в якої пару місяців тому вбили батька. Вона залишилася сама, бо мама померла раніше. От як не підтримувати таких дітей?
— Ви зі скепсисом згадали про ядерні реактори, які закупили для ХАЕС. Чому?
— Я не голосував за цей реактор, тому що я не можу голосувати за придбання металобрухту, хоч він і новий. Ви автомобіль новий, невживаний 80-го року випуску купили б собі додому? А це не автомобіль, це ядерний реактор.
— Ваші колеги по фракції здебільшого голосували за. Чим вони мотивують це, якщо у вас така позиція, а в них протилежна?
— Є позиція, яку висловив президент, є позиція керівництва парламенту, керівництва фракції. Але у нас у фракції немає такого, що всі мають однаково голосувати – не може бути у великої фракції однієї думки, правда? Я не хочу сказати, що дуже сильний фахівець енергетик. Але я вам просто навів приклад з автомобілем.
Якщо перевести в гривні — це мільярди, які можна було б витратити на енергетику набагато ефективніше. І об’єкти, які б ми відновили, запрацювали б уже через 5 місяців — рік. А тут ми закупили тільки реактор. Це по плану десь там в якийсь 32-й рік ми маємо його ввести. А ми розуміємо, що ніколи вчасно не здавалися такі об’єкти. Коли буде цей об’єкт? За той час ці реактори ще будуть і морально застарілі, і фізично застарілі. Не хочу далі коментувати, я вважаю, що це неправильно.