П’ятий рік повномасштабної війни стає вирішальним моментом для понад чотирьох мільйонів українців, які знайшли притулок у країнах Європейського Союзу.
Термін дії Директиви про тимчасовий захист, яка стала безпрецедентним бюрократичним рятівним колом у 2022 році, за прогнозами європейських лідерів, завершиться у березні 2027 року.
Позиція Брюсселя наразі однозначна: п’яти років тимчасовості достатньо, і тепер настав час переходити до стратегічних рішень. Це означає, що українцям, які планують залишатися за кордоном, доведеться змінювати свій юридичний статус на загальні національні дозволи, що базуються на працевлаштуванні, навчанні або сімейних обставинах.
Жорсткіші умови: в ЄС змінюватимуть підхід до українських мігрантів
Як зазначає BBC, переговори про майбутній статус українців у ЄС стартували, і хоча єдиного плану Б ще не затверджено, основний тренд спрямований на поступове згортання спеціальних пільг. У Німеччині, де перебуває близько чверті всіх мігрантів, уже зараз закликають самостійно оформлювати робочі візи або блакитні карти, не чекаючи дедлайну.
При цьому умови перебування стають жорсткішими: обговорюється скорочення соціальних виплат Bürgergeld та посилення вимог до знання мови й відповідності кваліфікації. Схожа ситуація спостерігається і в Польщі, де уряд намагається зрівняти права українців з іншими іноземцями, пов’язуючи соціальну допомогу на дітей з обов’язковим відвідуванням місцевих шкіл та офіційним працевлаштуванням батьків.
Чехія, яка посідає перше місце за кількістю біженців відносно власного населення, запровадила досить високий майновий поріг для отримання дозволу на довгострокове проживання, що змушує українців активніше боротися за фінансову самостійність.
Водночас у Данії та Норвегії звучать пропозиції обмежувати захист для новоприбулих із регіонів України, які вважаються менш постраждалими від бойових дій.
Такий прагматичний підхід європейських урядів пояснюється не лише економією бюджетів, а й величезним внеском українців у європейський ВВП, який, наприклад, у Польщі вже становить майже 3%. Європа зацікавлена у працюючих мігрантах, але дедалі менше готова підтримувати тих, хто залишається поза ринком праці.
Настрої серед самих українців також зазнали трансформації: за даними останніх досліджень, лише 43% респондентів розглядають варіант повернення додому, тоді як 17% уже впевнені, що залишаться за кордоном назавжди.
Це створює серйозний демографічний виклик для України, оскільки неповернення мільйонів людей може коштувати економіці до 10% ВВП щороку. ЄС планує інвестувати у програми добровільного повернення, але не через прямі виплати біженцям, а через відновлення інфраструктури та підтримку місцевих громад в Україні.
Ключовим чинником, який міг би змінити ситуацію, експерти називають економічну перспективу всередині країни та пришвидшений вступ до ЄС, що забезпечив би українцям право на вільне пересування та працю без прив’язки до статусу біженця.