Спасо-Преображенська Церква на воді, яка знаходиться у селі Гусинці, є місцем і туризму, і паломництва. Храм – це єдине, що залишилося від мальовничого села Гусинці, яке зникло з мапи нашої країни, під час спорудження Канівського водосховища у 1978 році.
Святиня була розташована на найвищій точці села, тому велика вода її не зруйнувала. Тепер до неї веде сучасний місток, яким і ходять віряни та гості.
Спасо-Преображенський Храм побудували у 1812 році коштом місцевого поміщика пана Гусинського та його сина. Сучасники кажуть, що до розчину з цеглою додавали гусячі яйця, що ймовірно, допомогло споруді вистояти у воді впродовж 40 років та уникнути повної руйнації.
Після затоплення місцевий голова села хотів підремонтувати храм, проте отримав за це догану. А в 1990-их до церкви почали навідуватися туристи. Пливли моторними човнами з Ржищева. А взимку мандрували пішки по льоду.
У 2008 році комісія, яка обстежила стан храму назвала його аварійним. Проте вже через 3 роки почалося відновлення церкви. Під територіїю зробили острівець та побудували місток.
Святиня була розташована на найвищій точці села, тому велика вода її не зруйнувала. Тепер до неї веде сучасний місток, яким і ходять віряни та гості.
Спасо-Преображенський Храм побудували у 1812 році коштом місцевого поміщика пана Гусинського та його сина. Сучасники кажуть, що до розчину з цеглою додавали гусячі яйця, що ймовірно, допомогло споруді вистояти у воді впродовж 40 років та уникнути повної руйнації.
Після затоплення місцевий голова села хотів підремонтувати храм, проте отримав за це догану. А в 1990-их до церкви почали навідуватися туристи. Пливли моторними човнами з Ржищева. А взимку мандрували пішки по льоду.
У 2008 році комісія, яка обстежила стан храму назвала його аварійним. Проте вже через 3 роки почалося відновлення церкви. Під територіїю зробили острівець та побудували місток.
Святиня була розташована на найвищій точці села, тому велика вода її не зруйнувала. Тепер до неї веде сучасний місток, яким і ходять віряни та гості.
Спасо-Преображенський Храм побудували у 1812 році коштом місцевого поміщика пана Гусинського та його сина. Сучасники кажуть, що до розчину з цеглою додавали гусячі яйця, що ймовірно, допомогло споруді вистояти у воді впродовж 40 років та уникнути повної руйнації.
Після затоплення місцевий голова села хотів підремонтувати храм, проте отримав за це догану. А в 1990-их до церкви почали навідуватися туристи. Пливли моторними човнами з Ржищева. А взимку мандрували пішки по льоду.