Руслану Попову посмертно надали звання Героя України та нагородили орденом «Золота зірка».
Броварчанин Руслан Попов був розвідником спеціального призначення. Він загинув під час спецоперації на півдні України 7 травня. Й лише у рамках обміну тілами, його змогли повернути додому. Тож рідні мали змогу його поховати лише цими днями. 18 липня Президент України присвоїв Руслану Попову звання Героя України та нагородив орденом «Золота зірка». Посмертно.
Джерело — https://vechirniy.kyiv.ua/
У серпні чоловікові виповнилося б 45 років. Місцеве видання «Трибуна» пише зі слів дружини Руслана Попова, Юлії, що у Київ сім’я переїхала за переведенням батька-військового. У столиці майбутній Герой і отримав середню, а згодом і вищу освіту. Руслан став кадровим військовим. Він закінчив військове танкове училище. І втілив мрію ще зі школи — став розвідником спецпризначення.
З дружною Юлією Руслан був знайомий усе життя. У Очакові, на Одещині, вони разом ходили ще до дитсадка. Тож у 26 років пара одружилась. У Руслана та Юлії народились син і донечка.
У Броварах сім’я Попових живе майже 19 років.
Руслан Попов служив у місії ООН у Ліберії, в Західній Африці. В Україні був спецпризначенцем. Мав пенсію за вислугу років. Але у 2014-му добровольцем повернувся у армію.
Його дружина розповіла журналістам: «Ще в 2010 році Руслан передбачав, що росія рано чи пізно нападе на Україну. Вони часто виїжджали на навчання в Крим, то Руслан говорив, що в росіян саме такі настрої».
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Руслан був у Маріуполі. А наприкінці березня в складі групи він вийшов з оточення, щоб уже за тиждень знов повернутися в Маріуполь, вже у складі евакуаційних рейсів. Вертольотами із «Азовсталі» спецпризначенці вивозили поранених, доставляли туди зброю, ліки та харчові продукти.
Востаннє подружжя бачилося 9 лютого 2022-го — відтоді щодня спілкувалися телефоном. Останній дзвінок був увечері 6 травня: чоловік сказав Юлії, що завтра рано прокидатися — є справи. 7 травня Юлії повідомив командир, що Руслан із двома іншими розвідниками загинув під час прикриття відступу групи. Рідні в це не хотіли вірити, адже тіла ніхто не бачив.
Русланове тіло віддали росіяни 14 липня, як неідентифіковане. Це сталось в рамках обміну 30-ма тілами. 15 липня Руслана упізнали за особливими прикметами.
Не дочекалися повернення сина з війни Русланові батьки, сестра, з якою у них були дуже теплі стосунки. Неповнолітні син та донька, які завжди бачили батька добрим, весели щедрим. Як справжній чоловік він неймовірно любив і оберігав свою сім’ю.
Руслан Попов мав нагороди: «За мужність при виконанні спецзавдань», «За воїнську доблесть», «За відданість воєнній розвідці», «Захиснику Вітчизни», «За участь в антитерористичній операції», медаль ООН, кілька пам’ятних відзнак.
Остання — від Президента України. 18 липня 2022 р. указом № 505 Руслану присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка». Посмертно. Прощання й похорон капітана І-го рангу Руслана Попова пройшли на новому кладовищі на Алеї Героїв у Броварах.
Усі фото Ю.Попова, видання «Трибуна» (м.Бровари)
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»