У селі на Вінниччині вперше за 27 років народилася дитина

Село Гвоздів розташоване за 63 кілометрів від обласного центру

У селі Гвоздів на Вінниччині вперше за 27 років народилася дитина. Станом на травень 2025 року там живуть 19 людей: найстаршій мешканці – 85 років, наймолодшому, Гаврилу – 1,5 місяця. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті «Суспільного».

«Це реалії нашого сьогодення, бо у містах є робота. Є можливість гроші заробити й утримувати сім’ю. У нас поповнення за останні 27 років, тому село не вимирає, а оживає. На базі Гвоздова працює благодійний фонд ГО «Ноєв Ковчег», багато людей туди приїжджає. Ми віримо, що село оживе» , – розповіла заступниця немирівського міського голови Лариса Кушко.

Жителі села Гвоздів на Вінниччині

фото: suspilne.media

Батьки 1,5-місячного Гаврила переїхали у Гвоздів п’ять років тому з Умані, що на Черкащині.

«По усій Україні шукали село, де немає хат. Нам порадили Гвоздів. Сказали, що будемо тут щасливі. І воно дійсно так. Не хочемо назад у місто, про це мови не йде. Спокій, природа, здоров’я – це найголовніше. Нам тут подобається, мабуть, так ризикнути не кожен може: без спілкування, можливості щодня в місто вийти», – сказала мати хлопчика Марія Бевз.

Село Гвоздів розташоване за 63 кілометрів від обласного центру. Вздовж нього протікає річка Південний Буг. Більшість будівель покинуті й напівзруйновані. Хати поросли чагарниками.

Село Гвоздів на Вінниччині

фото: suspilne.media

«Мій синочок у селі наймолодший. Сподіваюсь, що він не останній наймолодший. Сподіваємося, що в селі ще хтось з’явиться. Буде жити, процвітати, і знайде спокій для своєї душі», – сказала мати хлопчика Марія Бевз.

Місцевий житель Олександр Бартош розповів, що у його дитинстві у селі було значно більше людей, а нині молодь виїхала ближче до міста.

Олександр Бартош, житель села Гвоздів на Вінниччині

фото: suspilne.media

«Буває за весь день по вулиці ніхто не ходить, привітатися немає з ким, людей не бачимо, взимку то взагалі», – сказав Олександр Бартош.

За його словами, у селі немає школи, дитсадка, лікарні та, навіть, медпункту, але є ліс, річка та спокій.

«Село було велике, багате і людне. А зараз півтора десятка людей. Повиїжджали, цивілізації немає. Дякуємо, що є ще вода та електроенергія. Газу, магазину – немає. Магазин найближчий за 10 кілометрів», – пояснює Олександр Бартош.

Із тих, хто залишився у селі – Оксана Іванівна Бенейдик, якій 85 років. Бабуся розповіла, що була швачкою, працювала на фермі. Нині живе сама: чоловік і дві доньки – померли. По господарству допомагають сусіди.

Оксана Іванівна Бенейдик, 85 років

фото: suspilne.media

«Я найстарша жителька села. Погано, що у нас мало людей. Треба, щоб був якийсь магазинчик, щоб пішли якусь продукцію купили. Нам далеко, а лікарня – треба в Немирів їхати. Якщо захворію – треба швидку викликати. Але мені вже 85 років, навіщо мені вже швидка», – сказала Оксана Бенейдик.

Як розповів Олександра Бартош, з господарства у місцевих – бджоли, кури та собаки, аби відлякували від них лисів. Сам чоловік на хазяйстві тримає кобилу Мальвіну.

«Побачимо, наскільки нас вистачить. Поки нам тут добре. А в цивілізацію не дуже хочемо йти. Не звиклі ми до неї», – сказав Олександр Бартош.