19-річна Анастасія із Харкова стала першою операторкою БПЛА у 128-й бригаді Сил територіальної оборони Збройних сил України. До війська вона долучилася пʼять місяців тому, проте це було не легко: дівчина отримала відмову у 15 військкоматах, її не хотіли брати через вік. Проте зрештою українку взяли діловодом, а потім вона змогла перейти у підрозділ аеророзвідки.
Про свій шлях та службу Анастасія розповіла «Суспільному«. Під час кожного бойового виходу вона проводить на «нулі» кілька діб. Аби дістатися на позицію, військовій доводиться нести на собі понад 30 кг амуніції та іншого спорядження.
«Якщо брати все в купі: амуніція ну може кілограмчиків до 30, а може і трошечки більше на собі потрібно тягнути: тому що бронежилет дає вагу, автомат також само і каска. Аптечка теж нелегенька, тому що потрібно все, що може врятувати тобі життя», – каже військовослужбовиця.
За словами Анастасії, дуже часто на фронті їй буває страшно, настільки, що аж душа в п’яти тікає. Особливо лячно, коли ворог обстрілює позиції наших захисників із важкого озброєння.
«Іноді таке буває, що сидиш і мрієш про те, що як би тебе не сьогодні вбили. Як би це не звучало, але воно так і є. Просто хочеться винищувати, винищувати цих клятих ворогів, які забрались на нашу землю і вберегти, вберегти нашу країну», – зазначила дівчина.
Завданням підрозділу, в якому вона служить, є обліт місцевості і перевірка позицій російських військ. Дуже важливо виявити, де пересувається ворожа техніка. «Тому що в подальшому наші скиди і FPV – вони нищать цю техніку, ці позиції і таким чином ми потрошечки продвигаємося до перемоги», – пояснює Анастасія.
Вона зазначила, що до військової справи її тягнуло з дитинства, тому як тільки їй виповнилося 18, українка за першої можливості долучилася до захисту Батьківщини. Робить вона це не лише заради себе та рідних, а й щоб захищати кожного українця.
«Коли мені говорять що: «Ти сама туди пішла, тому не жалійся», – для мене це дуже образливо. Образливо тому, що я пішла не тільки за себе, не тільки за свою сім’ю, але й за всю країну. Мені 18 років було, в мене, якщо так задуматись, було все життя ще поперед», – каже операторка БПЛА.
Паралельно зі службою дівчина навчається у Харківському вищому навчальному закладі на поліцейську. Бажання в неї зараз одне – щоб війна закінчилася скоріше, настав мир, і всі наші воїни могли повернутися додому.
