Фінансову допомогу від західних партнерів отримувати дедалі важче. Конгрес США поки не проголосував за виділення понад 60 мільярдів доларів на допомогу Україні і залишаються сподівання, що найближчим часом все таки проголосують. В ЄС теж свої розбіжності: на нещодавньому саміті у Брюсселі, Угорщина заблокувала виділення 50 млрд євро допомоги Україні, і поки немає розуміння чи європейці дійдуть згоди.
У Пентагоні заявили, що США доведеться обирати між власною боєготовністю та поставками зброї Україні через вичерпання коштів на підтримку Києва. І це лише декілька із цілої низки подібних за тональністю заяв і проблем щодо міжнародної допомоги. Якщо порівняти рівень лояльності до України серед західної еліти майже два роки тому та зараз, різниця відчутна.
Про причини зниження підтримки міжнародних партнерів, внутрішні проблеми США і чи підтримає Конгрес фінансову допомогу Україні, чи впливає на це українська корупція, інвестиційну репутацію України та точки росту української економіки в ексклюзивному інтервʼю для Українських новин розказав шестиразовий конгресмен Джим Слеттері.
– Питання, яке найбільше турбує Україну та США останніми тижнями – проблеми з виділенням фінансової допомоги Україні. До нового року Конгрес США не прийняв представлений президентом Байденом законопроект щодо виділення понад 60 мільярдів доларів на потреби України. Сенат США веде важкі перемовини щодо цього і впевненості у прийнятті вже після Нового року немає. Чим ви це пояснюєте? Світ втомився від війни чи є інші причини падіння підтримки?
– Треба розуміти, що виділення допомоги Україні без жодних проблем, як це було на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, не могло тривати довго. Зрозуміло, що у перші місяці США, як і весь світ, був вражений стійкістю, відвагою та міццю українського народу, і ми не залишилися осторонь, допомагали та продовжуємо допомагати. Проте варто розуміти, що Америку все більше поглинають внутрішні політичні питання, крім того, 2024 — це рік виборів у США. Америка буде з Україною стільки, скільки потрібно, як це неодноразово повторює президент Джозеф Байден, але через передвиборчий рік, міжпартійні відносини, допомога для України може надходити вже не так швидко і не в такому обсязі. Проте я залишаюся впевненим, що Конгрес США схвалить продовження допомоги Україні в найближчі 30-45 днів. Я кажу це тому, що щонайменше 300 членів Палати представників виступають за допомогу Україні, включаючи нового спікера Майка Джонсона та ключових голів республіканських комітетів. Потрібно лише 218 голосів, щоб в палаті прийняли пакет допомоги. Більше 60 сенаторів виступають за продовження надання допомоги Україні. Існує двопартійна підтримка як у Палаті представників, так і в Сенаті. Історично склалося так, що коли є значна більшість в обох палатах для ухвалення закону, він буде прийнятий. На жаль, допомога Україні пов’язана з глибокою політичною суперечкою про те, як краще захистити кордон США на Півдні з Мексикою. Республіканці вимагають серйозних змін у прикордонній та імміграційній політиці адміністрації Байдена як передумови для схвалення допомоги Україні. У політиці щодо цього домінують внутрішні міркування. Президент змушений буде домовитися про кордон, щоб отримати допомогу Україні та Ізраїлю. Цю угоду укладуть, або питання розділять і проведуть окремо голосування щодо допомоги Україні та Ізраїлю.
Так, це важкий час для наших українських партнерів, але я впевнений, що допомога буде надана. Черчілль якось зауважив, що ви можете розраховувати на те, що США вчинять правильно, але лише після того, як вичерпаєте всі інші можливості! Наш політичний процес часом заплутаний і повільний, але він приведе до правильного рішення щодо допомоги Україні. Але українській владі варто серйозно взятись за пошук внутрішніх ресурсів для стабілізації економічної ситуації. Це те, що хочуть чути в Америці: Україна має план Б.
— Якою є перспектива допомоги від ЄС для України? Чому, на вашу думку Віктор Орбан блокує допомогу?
Американці дивуються, про що думає Орбан, враховуючи недавню історію відносин Угорщини з Росією, особливо жорстоке вторгнення в Угорщину радянських військ у 1956 році. Його очевидні близькі стосунки з Путіним і його опозиція економічним санкціям проти Росії викликають занепокоєння. Орбан є великою головоломкою для американців, особливо для тих, хто достатньо дорослий, щоб пам’ятати радянське вторгнення в Угорщину в 1956 році та Чехословаччину в серпні 1968 року. Після того, як Конгрес США схвалить допомогу, я впевнений, що члени ЄС чинитимуть сильний тиск на Орбана, щоб той зняв своє право вето. Якщо Орбан відмовиться, ключові члени ЄС, сподіваюся, просуватимуть пакет двосторонньої допомоги. Надання пакетів двосторонньої допомоги буде можливим, навіть якщо ЄС не може прийняти одностайне рішення через вето прем’єр-міністра Орбана.
– В українському парламенті заявили, що без американської допомоги уряд не зможе повністю виплачувати зарплати та пенсії, що може призвести до друкування гривні, спричиняючи інфляцію та девальвацію. Яким чином та де Україна зараз може взяти цей внутрішній ресурс для росту?
– Противники допомоги Україні в США та ЄС шукають приклади корупції чи некомпетентності в Україні, які можна використати для виправдання припинення допомоги Україні, однак показники економіки України за останній рік здивували багатьох на Заході, однак Україна й надалі залежить від Заходу щодо військової та економічної допомоги, щоб задовольнити нагальні фінансові потреби уряду. Важливо, щоб економічна допомога з боку ЄС, Великої Британії та США тривала найближчим часом. Однак Україна повинна стати архітектором власної економічної долі. Українські патріоти в усіх політичних фракціях повинні усвідомлювати це і відновити свою відданість викорінюванню будь-якої корупції та некомпетентності, де б вона не була. Влада у Києві має і самостійно працювати на пошук коштів, які б додали динаміки розвитку економіки України, і разом з американськими партнерами. Проте не розраховуючи тільки на них. Шлях до фінансової незалежності України пролягає через реформи, ефективне управління та впровадження зобов’язань перед міжнародними партнерами.
– Яких саме зобов’язань?
– Саме про це на зустрічі із президентом України ще у грудні наголосила голова МВФ Крісталіна Георгієва, і акцент вона зробила саме на фінансовому блоці вимог: від України чекають реформ для подальшого зміцнення бюджету, унеможливлення фінансових ризиків, забезпечення прозорості фінансів, а також управління державними інвестиціями. І саме для цього призначена пані Пріцкер (спеціальна представниця президента США Джо Байдена з питань відбудови України Пенні Пріцкер – Ред.). Від того, як Україна виконає свої зобов’язання, залежатиме і політичне майбутнє України, і фінансова допомога. Україна має потенціал для розвитку, зараз такий час, що всі готові допомагати і підтримувати, але є “але”.
– Які, наприклад?
– Узяти хоча б окремі судові справи, де держава судиться з приватним бізнесом. В складні для країни часи, бізнес та держава мають шукати компромісні рішення, працювати на одну мету: збереження держави та примноження прибутків для фінансування армії та соціального сектору. Будь-яке протистояння руйнує єдність і дає ворогу можливість грати на розʼєднанні. До прикладу, кейс “Укрінбанку” за яким та іншими подібними уважно слідкують в Конгресі. Це про фінансову установу, яка роками не приносять прибутку через непослідовні рішення суду і відсутність конструктиву з боку Фонду гарантування вкладів (ФГВФО). На мою думку, «Укрінком» має повноваження стягувати всі позики, видані ним на законних підставах, щоб мати кошти, необхідні для погашення ФГВФО. В іншому разі виграють лише недобросовісні позичальники, яких максимально влаштовує пропонована ФГВФО стратегія продажу активів банку на аукціоні, який в середньому приносить 5-7% від реальної вартості таких активів. Це крихти в порівнянні з 50-100 мільйонів доларів, які уряд може отримати від перезапуску роботи цієї фінустанови і її активів, стягнення боргів з боржників, які мають необхідні статки, проте не бажають платити. Тоді і вкладники отримають ці кошти, і бюджет держави отримає мільярдні надходження. Наразі ця справа перебуває на розгляді Верховного суду — найвищоі судової інстанції в Україні, і я сподіваюся, на обʼєктивне рішення суду в інтересах народу України. У мене є великі сподівання, що Українські чиновники розуміють важливість якнайефективнішого законного вирішення подібних питань, яке б відповідало інтересам усіх сторін — держави, добросовісних інвесторів, вкладників та сприяло б обороноздатності України.
– Якою є репутація України сьогодні в очах інвесторів?
– Репутація України вимірюється тим, наскільки судова система є незалежною від влади. “Телефонне право” негативно впливає на репутаційний капітал країни. Це не може не відображатися на подальшій інвестпривабливості. Вкладники цього банку – іноземні інвестори, зокрема з США, для яких повага до приватної власності є набагато більш цінним активом, ніж «Black Friday sale» від ФГВФО. «Репутація» – це довіра до ваших кроків сьогодні, які базуються на ваших виконаних обіцянках в минулому. Ці виконані обіцянки – запорука того, що з вами і в майбутньому захочуть співпрацювати. Усі розуміють: зараз складний час, проте особливо зараз самій Україні варто дотримуватись взятих раніше на себе зобов’язань. Верховенство права, незалежність судової системи, боротьба з корупцією та повага до приватної власності – це основа основ для усього цивілізованого світу. І, повертаючись до економіки та питання, де Україні брати ресурс для росту: чесні суди та повага до приватного бізнесу – єдина конструктивна позиція, яку розуміють інвестори.
— Якою буде подальша політика щодо України?
— Політичні лідери у Вашингтоні та в ЄС не повинні повертатися спиною до мужніх борців за свободу в Україні, які використали менше 5% оборонних бюджетів Заходу, щоб знищити принаймні 50% звичайних військових можливостей Росії за 18 місяців. Ця трагічна війна в кінцевому підсумку закінчиться за столом переговорів, як і всі війни. Але Україна має бути з чіткими гарантіями безпеки.